відправницький 1 значення

-1-
прикметник

Словник відмінків

відмінок однина множина
чол. р. жін. р. сер. р.
називний відпра́вницький відпра́вницька відпра́вницьке відпра́вницькі
родовий відпра́вницького відпра́вницької відпра́вницького відпра́вницьких
давальний відпра́вницькому відпра́вницькій відпра́вницькому відпра́вницьким
знахідний відпра́вницький, відпра́вницького відпра́вницьку відпра́вницьке відпра́вницькі, відпра́вницьких
орудний відпра́вницьким відпра́вницькою відпра́вницьким відпра́вницькими
місцевий на/у відпра́вницькому, відпра́вницькім на/у відпра́вницькій на/у відпра́вницькому, відпра́вницькім на/у відпра́вницьких
відмінок однина множина
чол. р. жін. р. сер. р.
називний відпра́вницький відпра́вницька відпра́вницьке відпра́вницькі
родовий відпра́вницького відпра́вницької відпра́вницького відпра́вницьких
давальний відпра́вницькому відпра́вницькій відпра́вницькому відпра́вницьким
знахідний відпра́вницький, відпра́вницького відпра́вницьку відпра́вницьке відпра́вницькі, відпра́вницьких
орудний відпра́вницьким відпра́вницькою відпра́вницьким відпра́вницькими
місцевий на/у відпра́вницькому, відпра́вницькім на/у відпра́вницькій на/у відпра́вницькому, відпра́вницькім на/у відпра́вницьких