-1-
дієслово недоконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив відправля́тися, відправля́тись
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   відправля́ймося, відправля́ймось
2 особа відправля́йся, відправля́йсь відправля́йтеся, відправля́йтесь
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа відправля́тимуся, відправля́тимусь відправля́тимемося, відправля́тимемось, відправля́тимемся
2 особа відправля́тимешся відправля́тиметеся, відправля́тиметесь
3 особа відправля́тиметься відправля́тимуться
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа відправля́юся, відправля́юсь відправля́ємося, відправля́ємось, відправля́ємся
2 особа відправля́єшся відправля́єтеся, відправля́єтесь
3 особа відправля́ється відправля́ються
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
відправля́ючись
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. відправля́вся, відправля́всь відправля́лися, відправля́лись
жін. р. відправля́лася, відправля́лась
сер. р. відправля́лося, відправля́лось
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
відправля́вшись

Словник синонімів

ВІДПРАВЛЯ́ТИСЯ (починати відхід, від’їзд, відліт з якого-небудь місця), ВИРУША́ТИ, РУША́ТИ, ВІДБУВА́ТИ, ВІДХО́ДИТИ (про людей - пішки; про поїзди, пароплави); ВІД’ЇЖДЖА́ТИ, ВІД’ЇЗДИ́ТИ (про людей, наземний транспорт); ВИЇЖДЖА́ТИ, ВИЇЗДИ́ТИ (про людей - на конях, на якомусь транспорті); ВІДЛІТА́ТИ (про літаки та їх пасажирів); ВІДПЛИВА́ТИ (про судна та їх пасажирів); ВИРЯДЖА́ТИСЯ (про людей - відповідно приготувавшись); ПОДАВА́ТИСЯ, РУША́ТИСЯрозм., ВИПИХА́ТИСЯрозм., ВИМИКА́ТИСЯрозм. (про людей - пішки або на якомусь транспорті). - Док.: відпра́витися, ви́рушити, ру́шити, відбу́ти, поли́нутипоет.поката́тирозм.відійти́, від’ї́хати, ви́їхати, відлеті́ти, відпливти́, відплисти́, ви́рядитися, пода́тися, ру́шитися, ви́пхатися, ви́мкнутися, уда́ритися[вда́ритися]розм.ви́мандрувати (далеко) рідше.Рано-вранці на роботу відправлявся батько мій (М. Упеник); - Сідай по вагонах, одправляємося на фронт (О. Довженко); З товарної станції щодня вирушали на захід довгі ешелони (О. Гончар); Сев, натомлений, без шапки, рушає додому пішки (Ю. Яновський); Відбути у відрядження; - Під’їду кіньми під садок пізненько, а ти вийдеш до мене.. та й полинемо далеко, далеко! (І. Нечуй-Левицький); - Я покину місце. Ми покатаємо в Петербург (І. Нечуй-Левицький); Маруся забувала, що хотіла вже відходити, знов сідала на камінь, знов слухала опришка (Г. Хоткевич); Грузовики загарчали, від’їжджаючи, і все надовго затихло (В. Кучер); Він знав, що ми завтра вранці від’їздимо (О. Досвітній); Крайнюкові продали квитка на вантажно-пасажирський літак, який одлітав серед ночі (В. Кучер); Привіт кораблю, Що вниз по Дніпру одпливає на Канів! (І. Нехода); Вирядитися на ярмарок; Зважився Максим перебути на шахтах весну.., а тоді вже подаватися додому на село (Грицько Григоренко); Мені й не рушитися без білета (Н. Кобринська); Куди ж їй з таким маленьким дитяточком у дорогу випихатися (А. Шиян); Вечорами дехто запрягав коні і порожнем вимикався на ніч з села (М. Коцюбинський); Вдарився я в Крим з чумаками (Я. Щоголів). - Пор. руша́ти.
РУША́ТИ (починати йти), ВИРУША́ТИ, РУША́ТИСЯрозм. - Док.: ру́шити, ви́рушити, ру́шитися. - Ану, дівко, годі стояти - рушаймо! - мов у дзвона вдарив, вимовив Кирило (Панас Мирний); Діти посходилися вже годину тому назад, але не вирушали (І. Франко); Поночі нічого було рушатись (М. Коцюбинський). - Пор. відправля́тися.