-1-
іменник чоловічого роду, істота
[діал.]

Словник відмінків

відмінок однина множина
називний відпору́чник відпору́чники
родовий відпору́чника відпору́чників
давальний відпору́чникові, відпору́чнику відпору́чникам
знахідний відпору́чника відпору́чників
орудний відпору́чником відпору́чниками
місцевий на/у відпору́чникові, відпору́чнику на/у відпору́чниках
кличний відпору́чнику відпору́чники

Словник синонімів

УПОВНОВА́ЖЕНИЙ[ВПОВНОВА́ЖЕНИЙ]ім. (довірена особа для виконання якогось доручення), ПОВІ́РЕНИЙ, ПОВІ́РНИК, ДЕПУТА́Т, ВІДПОРУ́ЧНИКдіал.Уповноважені знову поїхали на села вербувати людей (М. Ю. Тарновський); Шкода, що йому, яко повіреному, доводиться більше бігати по усіх усюдах, ніж сидіти дома (Панас Мирний); - Дід мій Іван Петрій був отаманом у Довбушевій банді, перший по Довбушу і єго повірник (І. Франко); Він навіть не дивується, що з-поміж чималого гурту громадян вибрано його депутатом на похорон (М. Коцюбинський).

Словник відмінків

відмінок однина множина
називний відпору́чник відпору́чники
родовий відпору́чника відпору́чників
давальний відпору́чникові, відпору́чнику відпору́чникам
знахідний відпору́чника відпору́чників
орудний відпору́чником відпору́чниками
місцевий на/у відпору́чникові, відпору́чнику на/у відпору́чниках
кличний відпору́чнику відпору́чники

Словник синонімів

УПОВНОВА́ЖЕНИЙ[ВПОВНОВА́ЖЕНИЙ]ім. (довірена особа для виконання якогось доручення), ПОВІ́РЕНИЙ, ПОВІ́РНИК, ДЕПУТА́Т, ВІДПОРУ́ЧНИКдіал.Уповноважені знову поїхали на села вербувати людей (М. Ю. Тарновський); Шкода, що йому, яко повіреному, доводиться більше бігати по усіх усюдах, ніж сидіти дома (Панас Мирний); - Дід мій Іван Петрій був отаманом у Довбушевій банді, перший по Довбушу і єго повірник (І. Франко); Він навіть не дивується, що з-поміж чималого гурту громадян вибрано його депутатом на похорон (М. Коцюбинський).