-1-
іменник чоловічого роду, істота
Словник відмінків
| відмінок | однина | множина |
| називний | відпору́чник | відпору́чники |
| родовий | відпору́чника | відпору́чників |
| давальний | відпору́чникові, відпору́чнику | відпору́чникам |
| знахідний | відпору́чника | відпору́чників |
| орудний | відпору́чником | відпору́чниками |
| місцевий | на/у відпору́чникові, відпору́чнику | на/у відпору́чниках |
| кличний | відпору́чнику | відпору́чники |
Словник синонімів
УПОВНОВА́ЖЕНИЙ [ВПОВНОВА́ЖЕНИЙ] ім. (довірена особа для виконання якогось доручення), ПОВІ́РЕНИЙ, ПОВІ́РНИК, ДЕПУТА́Т, ВІДПОРУ́ЧНИК діал. Уповноважені знову поїхали на села вербувати людей (М. Ю. Тарновський); Шкода, що йому, яко повіреному, доводиться більше бігати по усіх усюдах, ніж сидіти дома (Панас Мирний); - Дід мій Іван Петрій був отаманом у Довбушевій банді, перший по Довбушу і єго повірник (І. Франко); Він навіть не дивується, що з-поміж чималого гурту громадян вибрано його депутатом на похорон (М. Коцюбинський).
Словник відмінків
| відмінок | однина | множина |
| називний | відпору́чник | відпору́чники |
| родовий | відпору́чника | відпору́чників |
| давальний | відпору́чникові, відпору́чнику | відпору́чникам |
| знахідний | відпору́чника | відпору́чників |
| орудний | відпору́чником | відпору́чниками |
| місцевий | на/у відпору́чникові, відпору́чнику | на/у відпору́чниках |
| кличний | відпору́чнику | відпору́чники |
Словник синонімів
УПОВНОВА́ЖЕНИЙ [ВПОВНОВА́ЖЕНИЙ] ім. (довірена особа для виконання якогось доручення), ПОВІ́РЕНИЙ, ПОВІ́РНИК, ДЕПУТА́Т, ВІДПОРУ́ЧНИК діал. Уповноважені знову поїхали на села вербувати людей (М. Ю. Тарновський); Шкода, що йому, яко повіреному, доводиться більше бігати по усіх усюдах, ніж сидіти дома (Панас Мирний); - Дід мій Іван Петрій був отаманом у Довбушевій банді, перший по Довбушу і єго повірник (І. Франко); Він навіть не дивується, що з-поміж чималого гурту громадян вибрано його депутатом на похорон (М. Коцюбинський).