відпоротися 1 значення
-1-
дієслово доконаного виду
Словник відмінків
Інфінітив | відпоро́тися, відпоро́тись | |
однина | множина | |
Наказовий спосіб | ||
1 особа | ||
2 особа | ||
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
1 особа | ||
2 особа | ||
3 особа | відпо́реться | відпо́рються |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
чол.р. | відпоро́вся, відпоро́всь | відпоро́лися, відпоро́лись |
жін.р. | відпоро́лася, відпоро́лась | |
сер.р. | відпоро́лося, відпоро́лось | |
Активний дієприкметник | ||
Пасивний дієприкметник | ||
Безособова форма | ||
Дієприслівник | ||
відпоро́вшись |
Інфінітив | відпоро́тися, відпоро́тись | |
однина | множина | |
Наказовий спосіб | ||
1 особа | ||
2 особа | ||
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
1 особа | ||
2 особа | ||
3 особа | відпо́реться | відпо́рються |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
чол.р. | відпоро́вся, відпоро́всь | відпоро́лися, відпоро́лись |
жін.р. | відпоро́лася, відпоро́лась | |
сер.р. | відпоро́лося, відпоро́лось | |
Активний дієприкметник | ||
Пасивний дієприкметник | ||
Безособова форма | ||
Дієприслівник | ||
відпоро́вшись |