-1-
дієслово недоконаного виду
[діал.]

Словник відмінків

Інфінітив відпоку́тувати
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   відпоку́туймо
2 особа відпоку́туй відпоку́туйте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа відпоку́туватиму відпоку́туватимемо, відпоку́туватимем
2 особа відпоку́туватимеш відпоку́туватимете
3 особа відпоку́туватиме відпоку́туватимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа відпоку́тую відпоку́туємо, відпоку́туєм
2 особа відпоку́туєш відпоку́туєте
3 особа відпоку́тує відпоку́тують
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
відпоку́туючи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. відпоку́тував відпоку́тували
жін. р. відпоку́тувала
сер. р. відпоку́тувало
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
відпоку́тувавши

Словник синонімів

СПОКУ́ТУВАТИщо (нести покарання за провину, вчинений злочин і т. ін.), ПОКУ́ТУВАТИ, КАРА́ТИСЯ, РОЗПЛА́ЧУВАТИСЯзаст., ВІДПОКУ́ТУВАТИзах. - Док: споку́тати, розплати́тися, відпоку́тати.- Я вже своє відсидів, - хрипкувато мовив Мусій, - свою вину спокутував повністю (Є. Гуцало); - Правильно ти його полюбила. А не так, як я: шубовсть!Наче з кручі у воду. Не розпитала нічого!Не розізнала. От і розплачуйсь тепер (А. Головко); Настала година відпокутувати свій плюгавий гріх (Ірина Вільде).