-1-
дієслово недоконаного виду
Словник відмінків
| Інфінітив | відпли́гувати |
| | однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | відпли́гуймо |
| 2 особа | відпли́гуй | відпли́гуйте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | відпли́гуватиму | відпли́гуватимемо, відпли́гуватимем |
| 2 особа | відпли́гуватимеш | відпли́гуватимете |
| 3 особа | відпли́гуватиме | відпли́гуватимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | відпли́гую | відпли́гуємо, відпли́гуєм |
| 2 особа | відпли́гуєш | відпли́гуєте |
| 3 особа | відпли́гує | відпли́гують |
| Активний дієприкметник |
| |
| Дієприслівник |
| відпли́гуючи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | відпли́гував | відпли́гували |
| жін. р. | відпли́гувала |
| сер. р. | відпли́гувало |
| Активний дієприкметник |
| |
| Пасивний дієприкметник |
| |
| Безособова форма |
| |
| Дієприслівник |
| відпли́гувавши |
Словник синонімів
ВІДДАЛЯ́ТИСЯ (переміщатися на певну віддаль від кого-, чого-небудь), ВІДДА́ЛЮВАТИСЯ, ВІДОКРЕ́МЛЮВАТИСЯ, ПОСУВА́ТИСЯ, ДАЛЕНІ́ТИ, ВІД’ЇЖДЖА́ТИ, ВІД’ЇЗДИ́ТИ (їдучи); ВІДБІГА́ТИ (бігом); ВІДЛІТА́ТИ (летячи); ВІДПЛИВА́ТИ (пливучи); ВІДПЛИ́ГУВАТИ, ВІДПЛИГА́ТИ (плигаючи); ВІДКО́ЧУВАТИСЯ (котячись); ВІДСУВА́ТИСЯ (сунучись). - Док.: віддали́тися, відокре́митися, посу́нутися, від’ї́хати, відбі́гти, відлеті́ти, відплисти́, відпливти́, відплигну́ти, відкоти́тися, відсу́нутися. Коли трактори віддалялися на другий край поля, голос жайворонка прозоро бринів над головою (Ю. Яновський); Відокремившись від коша миль на двадцять, [загони] розподілялися на дрібні ланки і віялом розсипалися степом (З. Тулуб); - Ти хто такий? - запитав Петруся білоголовий. Петрусь злякався і посунувсь від їх (Панас Мирний); Всі обличчя повернулись на південь, де в золотій хмарці швидко даленів, зменшувався гетьманський ридван (В. Мисик); Дядько чомусь озирнувся назад, ніби прикидаючи оком, чи далеко від’їхали від піску (О. Досвітній); Лукаш.. відбігає геть далеко від Мавки (Леся Українка); Він [метелик] крильцями тріпотить.. Все круг мене, все круг мене, Відлетить, то прилетить! (І. Франко); Човен плавно загойдався,.. відпливаючи все далі від берега (І. Цюпа); - Машина скокнула в ямку та так шкереберть і перевернулася.. Одно колесо від неї аж геть-геть одкотилося (Панас Мирний); Кого не припікає, той не відсувається (прислів’я).
ВІДСКО́ЧИТИ (стрибком або кількома стрибками віддалитися від кого-, чого-небудь), ВІДПЛИГНУ́ТИ, ВІДСТРИБНУ́ТИ, ВІДСАХНУ́ТИСЯ, ВІДХОПИ́ТИСЯ діал. - Недок.: відска́кувати, відпли́гувати, відса́хуватися. Біля сіней Тимко виривається [від Прокопа] і відскакує вбік (Григорій Тютюнник); Остап так і одплигнув (М. Коцюбинський); Зінько.. встиг ухопитися за коляку, що здоровий чоловік уже піднімав удруге. Вирвав коляку і відстрибнув набік (Б. Грінченко); - Я укусив його. - Потім ви одсахнулися, і він вас ударив ножем (Ю. Яновський); Не встиг він одхопитись, як на порозі показалася Загнибідиха, бліда, розпатлана (Панас Мирний).