-1-
дієслово недоконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив відпла́чувати
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   відпла́чуймо
2 особа відпла́чуй відпла́чуйте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа відпла́чуватиму відпла́чуватимемо, відпла́чуватимем
2 особа відпла́чуватимеш відпла́чуватимете
3 особа відпла́чуватиме відпла́чуватимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа відпла́чую відпла́чуємо, відпла́чуєм
2 особа відпла́чуєш відпла́чуєте
3 особа відпла́чує відпла́чують
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
відпла́чуючи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. відпла́чував відпла́чували
жін. р. відпла́чувала
сер. р. відпла́чувало
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
відпла́чувавши

Словник синонімів

ВІДДЯ́ЧУВАТИ (на чийсь добрий учинок, подарунок і т. ін. відповідати тим самим), ВІДДЯ́ЧУВАТИСЯ, ВІДПЛА́ЧУВАТИ, ВІДПЛА́ЧУВАТИСЯ, НАГОРО́ДЖУВАТИ, ПЛАТИ́ТИ, РОЗПЛА́ЧУВАТИСЯрідше,ВІДДАВА́ТИрозм. - Док.: віддя́чити, віддя́кувати, віддя́читися, віддя́куватися, відплати́ти, відплати́тися, нагороди́ти, заплати́ти, розплати́тися, відда́ти, віддружи́тидіал.Як їм за всю їх добрість віддячити? (І. Сенченко); Дякую Вам тимчасом тільки добрим щирим словом, а надалі постараюсь віддячитись і ділом (Леся Українка); Я любив молодого лікаря, як брата, а він відплачував мені тим же (Ю. Збанацький); За його добрість відплачувався йому такою вірною і старанною услугою (І. Франко); Дружними оплесками нагороджують лектора вдячні слухачі (А. Шиян); Жанні обридло слухати це вихваляння людини, якій вона платила тою самою зненавистю, якою ненавидів Ярош її (Д. Бедзик); За горе ми заплатимо горем (І. Котляревський); Розплачуватися добром за добро; [Петро:] Його повинність дітей до розуму довести... А їх повинність - віддати батькові тим добром, що за його поміччю добули... (Панас Мирний); - А коли хочеш мені віддякувати.., так от чим мені віддружи... та гляди, не полінуйся і не збреши (Г. Квітка-Основ’яненко).

Словник фразеологізмів

відпла́чувати (віддава́ти) / відплати́ти (відда́ти) стори́цею. 1. кому. Дуже щедро віддячувати за добрі справи. Земля любить, щоб її доглядали, тоді й людям сторицею відплатить (І. Цюпа).

2. Жорстоко мстити за заподіяне зло. За смерть Ніни та її батька партизани відплатили сторицею (Д. Бедзик); І вороги — бездушні дітозгуби — на тебе [український народ] кинулись... Та не вбили вони тебе... Ти віддаси сторицею (П. Тичина).

Словник відмінків

Інфінітив відпла́чувати
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   відпла́чуймо
2 особа відпла́чуй відпла́чуйте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа відпла́чуватиму відпла́чуватимемо, відпла́чуватимем
2 особа відпла́чуватимеш відпла́чуватимете
3 особа відпла́чуватиме відпла́чуватимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа відпла́чую відпла́чуємо, відпла́чуєм
2 особа відпла́чуєш відпла́чуєте
3 особа відпла́чує відпла́чують
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
відпла́чуючи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. відпла́чував відпла́чували
жін. р. відпла́чувала
сер. р. відпла́чувало
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
відпла́чувавши

Словник синонімів

ВІДДЯ́ЧУВАТИ (на чийсь добрий учинок, подарунок і т. ін. відповідати тим самим), ВІДДЯ́ЧУВАТИСЯ, ВІДПЛА́ЧУВАТИ, ВІДПЛА́ЧУВАТИСЯ, НАГОРО́ДЖУВАТИ, ПЛАТИ́ТИ, РОЗПЛА́ЧУВАТИСЯрідше,ВІДДАВА́ТИрозм. - Док.: віддя́чити, віддя́кувати, віддя́читися, віддя́куватися, відплати́ти, відплати́тися, нагороди́ти, заплати́ти, розплати́тися, відда́ти, віддружи́тидіал.Як їм за всю їх добрість віддячити? (І. Сенченко); Дякую Вам тимчасом тільки добрим щирим словом, а надалі постараюсь віддячитись і ділом (Леся Українка); Я любив молодого лікаря, як брата, а він відплачував мені тим же (Ю. Збанацький); За його добрість відплачувався йому такою вірною і старанною услугою (І. Франко); Дружними оплесками нагороджують лектора вдячні слухачі (А. Шиян); Жанні обридло слухати це вихваляння людини, якій вона платила тою самою зненавистю, якою ненавидів Ярош її (Д. Бедзик); За горе ми заплатимо горем (І. Котляревський); Розплачуватися добром за добро; [Петро:] Його повинність дітей до розуму довести... А їх повинність - віддати батькові тим добром, що за його поміччю добули... (Панас Мирний); - А коли хочеш мені віддякувати.., так от чим мені віддружи... та гляди, не полінуйся і не збреши (Г. Квітка-Основ’яненко).

Словник фразеологізмів

відпла́чувати (віддава́ти) / відплати́ти (відда́ти) стори́цею. 1. кому. Дуже щедро віддячувати за добрі справи. Земля любить, щоб її доглядали, тоді й людям сторицею відплатить (І. Цюпа).

2. Жорстоко мстити за заподіяне зло. За смерть Ніни та її батька партизани відплатили сторицею (Д. Бедзик); І вороги — бездушні дітозгуби — на тебе [український народ] кинулись... Та не вбили вони тебе... Ти віддаси сторицею (П. Тичина).