-1-
дієслово недоконаного виду
Словник відмінків
Інфінітив | відпи́сувати |
| однина | множина |
Наказовий спосіб |
1 особа | | відпи́суймо |
2 особа | відпи́суй | відпи́суйте |
МАЙБУТНІЙ ЧАС |
1 особа | відпи́суватиму | відпи́суватимемо, відпи́суватимем |
2 особа | відпи́суватимеш | відпи́суватимете |
3 особа | відпи́суватиме | відпи́суватимуть |
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
1 особа | відпи́сую | відпи́суємо, відпи́суєм |
2 особа | відпи́суєш | відпи́суєте |
3 особа | відпи́сує | відпи́сують |
Активний дієприкметник |
|
Дієприслівник |
відпи́суючи |
МИНУЛИЙ ЧАС |
чол. р. | відпи́сував | відпи́сували |
жін. р. | відпи́сувала |
сер. р. | відпи́сувало |
Активний дієприкметник |
|
Пасивний дієприкметник |
відпи́суваний |
Безособова форма |
відпи́сувано |
Дієприслівник |
відпи́сувавши |
Словник синонімів
ВІДПОВІДА́ТИ (писати відповідь кому-небудь на лист), ВІДПИ́СУВАТИ, ВІДГУ́КУВАТИСЯ, ОБЗИВА́ТИСЯ рідше. - Док.: відпові́сти́, відписа́ти, відгукну́тися, обізва́тися. Не гнівайтесь, що так не хутко на Ваші листи відповідаю (Леся Українка); Час від часу [сини] відгукуються листами (О. Гуреїв); Певне ж єсть поважні причини, коли ти не могла обізватись навіть на такий лист, який був мій останній (Леся Українка).
ЗАПОВІДА́ТИ (залишати що-небудь комусь у спадок), ВІДКА́ЗУВАТИ розм.; ВІДПИ́СУВАТИ розм., ЗАПИ́СУВАТИ розм., ПЕРЕПИ́СУВАТИ розм. (даючи письмове розпорядження). - Док.: запові́сти́, відказа́ти, відписа́ти, записа́ти, переписа́ти. [Ернест:] Тітка заповіла мені дім (І. Франко); - Вмираю, діти, - сказав він.. Хату я одказую на обидвох синів навпіл (П. Козланюк); - Я вже надумала, кому що повіддавати, коли помру. От хату свою я йому відписую, - й тітка Меланка кивнула на мене (Є. Гуцало); Карпова тітка померла - десь у городі служила стара дівка, самотня, і записала Карпові двісті рублів (М. Коцюбинський); Отак собі цей Гринько роздумав та й переписав ціле своє господарство на жінку (Лесь Мартович). - Пор. 2. залиша́ти.
Словник відмінків
Інфінітив | відпи́сувати |
| однина | множина |
Наказовий спосіб |
1 особа | | відпи́суймо |
2 особа | відпи́суй | відпи́суйте |
МАЙБУТНІЙ ЧАС |
1 особа | відпи́суватиму | відпи́суватимемо, відпи́суватимем |
2 особа | відпи́суватимеш | відпи́суватимете |
3 особа | відпи́суватиме | відпи́суватимуть |
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
1 особа | відпи́сую | відпи́суємо, відпи́суєм |
2 особа | відпи́суєш | відпи́суєте |
3 особа | відпи́сує | відпи́сують |
Активний дієприкметник |
|
Дієприслівник |
відпи́суючи |
МИНУЛИЙ ЧАС |
чол. р. | відпи́сував | відпи́сували |
жін. р. | відпи́сувала |
сер. р. | відпи́сувало |
Активний дієприкметник |
|
Пасивний дієприкметник |
відпи́суваний |
Безособова форма |
відпи́сувано |
Дієприслівник |
відпи́сувавши |
Словник синонімів
ВІДПОВІДА́ТИ (писати відповідь кому-небудь на лист), ВІДПИ́СУВАТИ, ВІДГУ́КУВАТИСЯ, ОБЗИВА́ТИСЯ рідше. - Док.: відпові́сти́, відписа́ти, відгукну́тися, обізва́тися. Не гнівайтесь, що так не хутко на Ваші листи відповідаю (Леся Українка); Час від часу [сини] відгукуються листами (О. Гуреїв); Певне ж єсть поважні причини, коли ти не могла обізватись навіть на такий лист, який був мій останній (Леся Українка).
ЗАПОВІДА́ТИ (залишати що-небудь комусь у спадок), ВІДКА́ЗУВАТИ розм.; ВІДПИ́СУВАТИ розм., ЗАПИ́СУВАТИ розм., ПЕРЕПИ́СУВАТИ розм. (даючи письмове розпорядження). - Док.: запові́сти́, відказа́ти, відписа́ти, записа́ти, переписа́ти. [Ернест:] Тітка заповіла мені дім (І. Франко); - Вмираю, діти, - сказав він.. Хату я одказую на обидвох синів навпіл (П. Козланюк); - Я вже надумала, кому що повіддавати, коли помру. От хату свою я йому відписую, - й тітка Меланка кивнула на мене (Є. Гуцало); Карпова тітка померла - десь у городі служила стара дівка, самотня, і записала Карпові двісті рублів (М. Коцюбинський); Отак собі цей Гринько роздумав та й переписав ціле своє господарство на жінку (Лесь Мартович). - Пор. 2. залиша́ти.