ВІДПОВІДА́ТИ (писати відповідь кому-небудь на лист), ВІДПИ́СУВАТИ, ВІДГУ́КУВАТИСЯ, ОБЗИВА́ТИСЯрідше. - Док.: відпові́сти́, відписа́ти, відгукну́тися, обізва́тися. Не гнівайтесь, що так не хутко на Ваші листи відповідаю (Леся Українка); Час від часу [сини] відгукуються листами (О. Гуреїв); Певне ж єсть поважні причини, коли ти не могла обізватись навіть на такий лист, який був мій останній (Леся Українка).

ЗАПОВІДА́ТИ (залишати що-небудь комусь у спадок), ВІДКА́ЗУВАТИрозм.; ВІДПИ́СУВАТИрозм.,ЗАПИ́СУВАТИрозм.,ПЕРЕПИ́СУВАТИрозм. (даючи письмове розпорядження). - Док.: запові́сти́, відказа́ти, відписа́ти, записа́ти, переписа́ти. [Ернест:] Тітка заповіла мені дім (І. Франко); - Вмираю, діти, - сказав він.. Хату я одказую на обидвох синів навпіл (П. Козланюк); - Я вже надумала, кому що повіддавати, коли помру. От хату свою я йому відписую, - й тітка Меланка кивнула на мене (Є. Гуцало); Карпова тітка померла - десь у городі служила стара дівка, самотня, і записала Карпові двісті рублів (М. Коцюбинський); Отак собі цей Гринько роздумав та й переписав ціле своє господарство на жінку (Лесь Мартович). - Пор. 2. залиша́ти.