-1-
дієслово недоконаного виду
(відмикати) [розм.]

Словник відмінків

Інфінітив відпира́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   відпира́ймо
2 особа відпира́й відпира́йте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа відпира́тиму відпира́тимемо, відпира́тимем
2 особа відпира́тимеш відпира́тимете
3 особа відпира́тиме відпира́тимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа відпира́ю відпира́ємо, відпира́єм
2 особа відпира́єш відпира́єте
3 особа відпира́є відпира́ють
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
відпира́ючи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. відпира́в відпира́ли
жін. р. відпира́ла
сер. р. відпира́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
відпира́вши

Словник синонімів

ВІДТИ́СНУТИ (натискаючи, силою змусити когось віддалитися, відступити з певного місця), ВІДТІСНИ́ТИ, ВІДТЕ́РТИрозм.,ВІДПЕ́РТИрозм. - Недок.: відти́скувати, відтиска́ти, відтісня́ти, відтира́ти, відпира́ти. Незнайома намагалася відтиснути тітку Клавду від дверей (Ірина Вільде); Рота легко відтиснула передові частини ворога (Я. Качура); Ярослав із дружиною ходив на чудь і на мерю, відтісняв їх з ліпших земель (П. Загребельний); Салоган відтирає конем Юрія Морозенка, впритул під’їжджає до жінки (М. Стельмах); Смерти не одперти (прислів’я). - Пор. 2. відбива́ти.
ВІДБИВА́ТИ (успішно протидіяти наступові супротивника, боєм заставляти його відступити), ВІДКИДА́ТИ, ВІДТИСКА́ТИ, ВІДТИ́СКУВАТИ, ВІДПИРА́ТИрозм.,ВІДТІСНЯ́ТИрідко. - Док.: відби́ти, відки́нути, відти́снути, відпе́рти, відтісни́ти, відігна́ти. Сім днів вони не їли й відбивають атаки люті ворогів (В. Сосюра); Шоста армія, відкинувши ворога, підійшла до Перекопу (Ю. Яновський); Рота легко відтиснула передові частини противника (Я. Качура); - Як же її [татарву] геть уже відперли на низ,.. - живуть собі наші козаки та наживаються (Панас Мирний).
ВІДМИКА́ТИ (за допомогою ключа відкривати замок або що-небудь замкнене), ВІДЧИНЯ́ТИрідко,РОЗМИКА́ТИрозм. рідко,ВІДПИРА́ТИрозм. рідко. - Док.: відімкну́ти, відчини́ти, розімкну́ти, відпе́рти. Тремтячими руками він почав відмикати замок (О. Досвітній); За дверима в передпокої дзенькнув дзвоник. Потім чути - побігла Даша відчиняти двері (А. Головко); Поставив [капрал] ліхтарню на підлогу і взявся розмикати колодку (І. Франко); Нічліг тільки що одперли (А. Тесленко).
-2-
дієслово недоконаного виду
(перучи відмивати бруд)

Словник відмінків

Інфінітив відпира́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   відпира́ймо
2 особа відпира́й відпира́йте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа відпира́тиму відпира́тимемо, відпира́тимем
2 особа відпира́тимеш відпира́тимете
3 особа відпира́тиме відпира́тимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа відпира́ю відпира́ємо, відпира́єм
2 особа відпира́єш відпира́єте
3 особа відпира́є відпира́ють
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
відпира́ючи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. відпира́в відпира́ли
жін. р. відпира́ла
сер. р. відпира́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
відпира́вши

Словник синонімів

ВІДТИ́СНУТИ (натискаючи, силою змусити когось віддалитися, відступити з певного місця), ВІДТІСНИ́ТИ, ВІДТЕ́РТИрозм.,ВІДПЕ́РТИрозм. - Недок.: відти́скувати, відтиска́ти, відтісня́ти, відтира́ти, відпира́ти. Незнайома намагалася відтиснути тітку Клавду від дверей (Ірина Вільде); Рота легко відтиснула передові частини ворога (Я. Качура); Ярослав із дружиною ходив на чудь і на мерю, відтісняв їх з ліпших земель (П. Загребельний); Салоган відтирає конем Юрія Морозенка, впритул під’їжджає до жінки (М. Стельмах); Смерти не одперти (прислів’я). - Пор. 2. відбива́ти.
ВІДБИВА́ТИ (успішно протидіяти наступові супротивника, боєм заставляти його відступити), ВІДКИДА́ТИ, ВІДТИСКА́ТИ, ВІДТИ́СКУВАТИ, ВІДПИРА́ТИрозм.,ВІДТІСНЯ́ТИрідко. - Док.: відби́ти, відки́нути, відти́снути, відпе́рти, відтісни́ти, відігна́ти. Сім днів вони не їли й відбивають атаки люті ворогів (В. Сосюра); Шоста армія, відкинувши ворога, підійшла до Перекопу (Ю. Яновський); Рота легко відтиснула передові частини противника (Я. Качура); - Як же її [татарву] геть уже відперли на низ,.. - живуть собі наші козаки та наживаються (Панас Мирний).
ВІДМИКА́ТИ (за допомогою ключа відкривати замок або що-небудь замкнене), ВІДЧИНЯ́ТИрідко,РОЗМИКА́ТИрозм. рідко,ВІДПИРА́ТИрозм. рідко. - Док.: відімкну́ти, відчини́ти, розімкну́ти, відпе́рти. Тремтячими руками він почав відмикати замок (О. Досвітній); За дверима в передпокої дзенькнув дзвоник. Потім чути - побігла Даша відчиняти двері (А. Головко); Поставив [капрал] ліхтарню на підлогу і взявся розмикати колодку (І. Франко); Нічліг тільки що одперли (А. Тесленко).

Словник відмінків

Інфінітив відпира́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   відпира́ймо
2 особа відпира́й відпира́йте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа відпира́тиму відпира́тимемо, відпира́тимем
2 особа відпира́тимеш відпира́тимете
3 особа відпира́тиме відпира́тимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа відпира́ю відпира́ємо, відпира́єм
2 особа відпира́єш відпира́єте
3 особа відпира́є відпира́ють
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
відпира́ючи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. відпира́в відпира́ли
жін. р. відпира́ла
сер. р. відпира́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
відпира́вши

Словник синонімів

ПРА́ТИ (змивати бруд з тканини, білизни тощо), ВІДПИРА́ТИ, МИ́ТИрозм. - Док.: попра́ти, ви́прати, відіпра́ти, поми́ти. Цілими днями пересиджують [коло ріки] сільські жінки, перучи на гладких плитах свою грубу білизну (І. Франко); - Цієї весни курявна буря ішла якась масляниста.. Так, було, насіче за день, що потім не відмиєшся, одежу не відпереш (О. Гончар); Грицькова мати часто ходе до неї витирати помости та мити білизну (С. Васильченко).