відпертися 1 значень

-1-
дієслово доконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив відпе́ртися, відпе́ртись
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   відіпрі́мося, відіпрі́мось, відіпрі́мся
2 особа відіпри́ся, відіпри́сь відіпрі́ться
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа відіпру́ся, відіпру́сь відіпремо́ся, відіпремо́сь, відіпре́мся
2 особа відіпре́шся відіпрете́ся, відіпрете́сь
3 особа відіпре́ться відіпру́ться
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. відпе́рся відпе́рлися, відпе́рлись
жін.р. відпе́рлася, відпе́рлась
сер.р. відпе́рлося, відпе́рлось
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
відпе́ршись

Словник синонімів

ВІДМОВЛЯ́ТИСЯ (висловлювати незгоду, не погоджуватися що-небудь робити), ВІДМАГА́ТИСЯ, ВІДХРЕ́ЩУВАТИСЯрозм., ВІДНІ́КУВАТИСЯрозм., ВІДПИРА́ТИСЯрозм., ВІДПЕ́КУВАТИСЯрозм., ВІДБРИ́КУВАТИСЯірон. - Док.: відмо́витися, відмогти́ся, відхрести́тися, відпе́ртися, відпе́катися, відбрика́тися. Устина садовить його вечеряти, а він відмовляється (С. Чорнобривець); Довго умовляла Мелашка Пріську вийти на поле. Пріська сміялася, жартувала, відмагалася (Л. Яновська); Відхрещуватися від чарки; - Куме, ..признайся до всього.. Не відпирайся (І. Франко); Знесиленого Мар’яна жінки повели в другу половину хати.. Він упирався, віднікувався, але через якийсь час впав у тяжке забуття (М. Стельмах); Про це [врятування дитини] він уперто не хотів [хлопцям] нічого говорити. - Не ваша справа, - відпекувався (Р. Іваничук).

Словник відмінків

Інфінітив відпе́ртися, відпе́ртись
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   відіпрі́мося, відіпрі́мось, відіпрі́мся
2 особа відіпри́ся, відіпри́сь відіпрі́ться
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа відіпру́ся, відіпру́сь відіпремо́ся, відіпремо́сь, відіпре́мся
2 особа відіпре́шся відіпрете́ся, відіпрете́сь
3 особа відіпре́ться відіпру́ться
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. відпе́рся відпе́рлися, відпе́рлись
жін.р. відпе́рлася, відпе́рлась
сер.р. відпе́рлося, відпе́рлось
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
відпе́ршись

Словник синонімів

ВІДМОВЛЯ́ТИСЯ (висловлювати незгоду, не погоджуватися що-небудь робити), ВІДМАГА́ТИСЯ, ВІДХРЕ́ЩУВАТИСЯрозм., ВІДНІ́КУВАТИСЯрозм., ВІДПИРА́ТИСЯрозм., ВІДПЕ́КУВАТИСЯрозм., ВІДБРИ́КУВАТИСЯірон. - Док.: відмо́витися, відмогти́ся, відхрести́тися, відпе́ртися, відпе́катися, відбрика́тися. Устина садовить його вечеряти, а він відмовляється (С. Чорнобривець); Довго умовляла Мелашка Пріську вийти на поле. Пріська сміялася, жартувала, відмагалася (Л. Яновська); Відхрещуватися від чарки; - Куме, ..признайся до всього.. Не відпирайся (І. Франко); Знесиленого Мар’яна жінки повели в другу половину хати.. Він упирався, віднікувався, але через якийсь час впав у тяжке забуття (М. Стельмах); Про це [врятування дитини] він уперто не хотів [хлопцям] нічого говорити. - Не ваша справа, - відпекувався (Р. Іваничук).