-1-
дієслово недоконаного виду
Словник відмінків
| Інфінітив | відосо́блювати |
| | однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | відосо́блюймо |
| 2 особа | відосо́блюй | відосо́блюйте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | відосо́блюватиму | відосо́блюватимемо, відосо́блюватимем |
| 2 особа | відосо́блюватимеш | відосо́блюватимете |
| 3 особа | відосо́блюватиме | відосо́блюватимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | відосо́блюю | відосо́блюємо, відосо́блюєм |
| 2 особа | відосо́блюєш | відосо́блюєте |
| 3 особа | відосо́блює | відосо́блюють |
| Активний дієприкметник |
| |
| Дієприслівник |
| відосо́блюючи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | відосо́блював | відосо́блювали |
| жін. р. | відосо́блювала |
| сер. р. | відосо́блювало |
| Активний дієприкметник |
| |
| Пасивний дієприкметник |
| |
| Безособова форма |
| |
| Дієприслівник |
| відосо́блювавши |
Словник синонімів
ВІДОКРЕ́МЛЮВАТИ (переривати зв’язок, зв’язки між ким-, чим-небудь), ІЗОЛЮВА́ТИ, ВІДДІЛЯ́ТИ, ВІДДІ́ЛЮВАТИ, ВІД’Є́ДНУВАТИ, ВІДЛУЧА́ТИ рідше, ВІДРИВА́ТИ, ВІДКО́ЛЮВАТИ, ВІДГОРО́ДЖУВАТИ, ВІДЛУ́ЧУВАТИ рідше, ВІДОСО́БЛЮВАТИ рідше. - Док.: відокре́мити, ізолюва́ти, відділи́ти, від’єдна́ти, відлучи́ти, відірва́ти, відколо́ти, відгороди́ти, відосо́бити. Я народився на землі Від батька, що орав ту землю. Ніколи я не відокремлю Себе від хлопської ріллі (Д. Павличко); Він [письменник] не ізолює себе від життя ніколи (Ю. Смолич); Не відділяймо слова від діла (М. Коцюбинський); - Переживу. Аби тільки дітей од мене не відлучали! (Ю. Яновський); Не відривати теорії від практики; Натиск на неї [церкву] мав полягати в тому, щоб відколоти від релігійної громади сотню чоловік (І. Микитенко); Не відособлювати громадську роботу від господарської.
Словник відмінків
| Інфінітив | відосо́блювати |
| | однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | відосо́блюймо |
| 2 особа | відосо́блюй | відосо́блюйте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | відосо́блюватиму | відосо́блюватимемо, відосо́блюватимем |
| 2 особа | відосо́блюватимеш | відосо́блюватимете |
| 3 особа | відосо́блюватиме | відосо́блюватимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | відосо́блюю | відосо́блюємо, відосо́блюєм |
| 2 особа | відосо́блюєш | відосо́блюєте |
| 3 особа | відосо́блює | відосо́блюють |
| Активний дієприкметник |
| |
| Дієприслівник |
| відосо́блюючи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | відосо́блював | відосо́блювали |
| жін. р. | відосо́блювала |
| сер. р. | відосо́блювало |
| Активний дієприкметник |
| |
| Пасивний дієприкметник |
| |
| Безособова форма |
| |
| Дієприслівник |
| відосо́блювавши |
Словник синонімів
ВІДОКРЕ́МЛЮВАТИ (переривати зв’язок, зв’язки між ким-, чим-небудь), ІЗОЛЮВА́ТИ, ВІДДІЛЯ́ТИ, ВІДДІ́ЛЮВАТИ, ВІД’Є́ДНУВАТИ, ВІДЛУЧА́ТИ рідше, ВІДРИВА́ТИ, ВІДКО́ЛЮВАТИ, ВІДГОРО́ДЖУВАТИ, ВІДЛУ́ЧУВАТИ рідше, ВІДОСО́БЛЮВАТИ рідше. - Док.: відокре́мити, ізолюва́ти, відділи́ти, від’єдна́ти, відлучи́ти, відірва́ти, відколо́ти, відгороди́ти, відосо́бити. Я народився на землі Від батька, що орав ту землю. Ніколи я не відокремлю Себе від хлопської ріллі (Д. Павличко); Він [письменник] не ізолює себе від життя ніколи (Ю. Смолич); Не відділяймо слова від діла (М. Коцюбинський); - Переживу. Аби тільки дітей од мене не відлучали! (Ю. Яновський); Не відривати теорії від практики; Натиск на неї [церкву] мав полягати в тому, щоб відколоти від релігійної громади сотню чоловік (І. Микитенко); Не відособлювати громадську роботу від господарської.