-1-
дієслово доконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив відосо́бити
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   відосо́бмо
2 особа відосо́б відосо́бте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа відосо́блю відосо́бимо, відосо́бим
2 особа відосо́биш відосо́бите
3 особа відосо́бить відосо́блять
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. відосо́бив відосо́били
жін.р. відосо́била
сер.р. відосо́било
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
відосо́блений
Безособова форма
відосо́блено
Дієприслівник
відосо́бивши

Словник синонімів

ВІДОКРЕ́МЛЮВАТИ (переривати зв’язок, зв’язки між ким-, чим-небудь),ІЗОЛЮВА́ТИ, ВІДДІЛЯ́ТИ, ВІДДІ́ЛЮВАТИ, ВІД’Є́ДНУВАТИ, ВІДЛУЧА́ТИрідше,ВІДРИВА́ТИ, ВІДКО́ЛЮВАТИ, ВІДГОРО́ДЖУВАТИ, ВІДЛУ́ЧУВАТИрідше,ВІДОСО́БЛЮВАТИрідше. - Док.: відокре́мити, ізолюва́ти, відділи́ти, від’єдна́ти, відлучи́ти, відірва́ти, відколо́ти, відгороди́ти, відосо́бити. Я народився на землі Від батька, що орав ту землю. Ніколи я не відокремлю Себе від хлопської ріллі (Д. Павличко); Він [письменник] не ізолює себе від життя ніколи (Ю. Смолич); Не відділяймо слова від діла (М. Коцюбинський); - Переживу. Аби тільки дітей од мене не відлучали! (Ю. Яновський); Не відривати теорії від практики; Натиск на неї [церкву] мав полягати в тому, щоб відколоти від релігійної громади сотню чоловік (І. Микитенко); Не відособлювати громадську роботу від господарської.