-1-
прикметник

Словник відмінків

відмінок однина множина
чол. р. жін. р. сер. р.
називний відно́сний відно́сна відно́сне відно́сні
родовий відно́сного відно́сної відно́сного відно́сних
давальний відно́сному відно́сній відно́сному відно́сним
знахідний відно́сний відно́сну відно́сне відно́сні
орудний відно́сним відно́сною відно́сним відно́сними
місцевий на/у відно́сному, відно́снім на/у відно́сній на/у відно́сному, відно́снім на/у відно́сних

Словник синонімів

ВІДНО́СНИЙ (який установлюється, визначається в порівнянні, у зіставленні з чим-небудь іншим), ПОРІ́ВНЯНИЙ, РЕЛЯТИ́ВНИЙ. Відносна істина; Відносні числа; Порівняна економічна відсталість суспільства; Релятивна єдність колективу.
ВІДНО́СНИЙ (не цілковитий, не повний, не дуже великий у порівнянні з іншим), ПОРІ́ВНЯНИЙ. У приморців на лівому фланзі запанувала відносна тиша (В. Кучер); Відзначаються [поліаміди] поганою розчинністю й порівняною тугоплавкістю (з газети).

Словник антонімів

АБСОЛЮ́ТНИЙ ВІДНО́СНИЙ
Яки́й визначається поза зв’язком, без порівняння з чим-н., безумовний, безвідносний. Який визначається у зіставленні з чим-н., правильний за певних умов.
   Абсолютний, а, е ~ відносний, а, е величина, істина, краса, неправда, правда, правдомовність, спокій, справедливість, тиша, чистота. Бути, залишатися, здаватися, зробитися, ставати абсолютним відносним.
Величина буває абсолютна і відносна (з посібника).
Абсолютність ~відносність, абсолютно ~відносно.