ПОМІ́ТНИЙ (який або якого можна помітити, виділити з-поміж оточення), ПРИМІ́ТНИЙ, ВІДМІ́ТНИЙ, ПОКАЗНИ́Й, ОЧЕВИ́ДНИЙ, ПРИКМЕ́ТНИЙ[ПРИКМІТНИЙ]розм.Він, що не кажіть, помітний! Міцний, ставний, енергійний (Я. Гримайло); Тільки в одному місці коло осоки вода в плесі розходилась ледве примітними кружалами та брижжами (І. Нечуй-Левицький); Дід Сербиченко показав фронтовикам відмітне місце, де впродовж року.. ніколи не вщухав вітер (Ю. Яновський); Яка ся церква здавалася колись великою та показною, а тепер наче осіла - зовсім і не видно її з-за лип (Панас Мирний); Можна ж було сісти десь в іншому кутку, приховати бодай не себе, а хоча б усім очевидне зацікавлення тою жінкою у вишукано прозорій тканині (І. Ле); При кухні.. маячила прикметна постать відомого всій роті кухаря Меркурія (Я. Качура). - Пор. 1. ви́дний.