відмучувати 1 значення
-1-
дієслово недоконаного виду
Словник відмінків
| Інфінітив | відму́чувати | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | відму́чуймо | |
| 2 особа | відму́чуй | відму́чуйте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | відму́чуватиму | відму́чуватимемо, відму́чуватимем |
| 2 особа | відму́чуватимеш | відму́чуватимете |
| 3 особа | відму́чуватиме | відму́чуватимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | відму́чую | відму́чуємо, відму́чуєм |
| 2 особа | відму́чуєш | відму́чуєте |
| 3 особа | відму́чує | відму́чують |
| Активний дієприкметник | ||
| Дієприслівник | ||
| відму́чуючи | ||
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол. р. | відму́чував | відму́чували |
| жін. р. | відму́чувала | |
| сер. р. | відму́чувало | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| відму́чувавши | ||