-1-
дієслово доконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив відмурува́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   відмуру́ймо
2 особа відмуру́й відмуру́йте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа відмуру́ю відмуру́ємо, відмуру́єм
2 особа відмуру́єш відмуру́єте
3 особа відмуру́є відмуру́ють
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. відмурува́в відмурува́ли
жін.р. відмурува́ла
сер.р. відмурува́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
відмурува́вши

Словник синонімів

ВІДГОРО́ДЖУВАТИ (парканом, тином, стіною тощо відокремлювати когось або щось від кого-, чого-небудь), ВІДДІЛЯ́ТИ, ВІДДІ́ЛЮВАТИ, ВІДМУРО́ВУВАТИ (муром). - Док.: відгороди́ти, відділи́ти, відмурува́ти. - Хіба не можна було дамбами добру половину тих плавнів відгородити? (О. Гончар); Відділити частину кімнати перегородкою; Відмурував город від сусіда (Словник Б. Грінченка).

Словник відмінків

Інфінітив відмурува́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   відмуру́ймо
2 особа відмуру́й відмуру́йте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа відмуру́ю відмуру́ємо, відмуру́єм
2 особа відмуру́єш відмуру́єте
3 особа відмуру́є відмуру́ють
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. відмурува́в відмурува́ли
жін.р. відмурува́ла
сер.р. відмурува́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
відмурува́вши

Словник синонімів

ВІДГОРО́ДЖУВАТИ (парканом, тином, стіною тощо відокремлювати когось або щось від кого-, чого-небудь), ВІДДІЛЯ́ТИ, ВІДДІ́ЛЮВАТИ, ВІДМУРО́ВУВАТИ (муром). - Док.: відгороди́ти, відділи́ти, відмурува́ти. - Хіба не можна було дамбами добру половину тих плавнів відгородити? (О. Гончар); Відділити частину кімнати перегородкою; Відмурував город від сусіда (Словник Б. Грінченка).