-1-
дієслово недоконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив відмовля́тися, відмовля́тись
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   відмовля́ймося, відмовля́ймось
2 особа відмовля́йся, відмовля́йсь відмовля́йтеся, відмовля́йтесь
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа відмовля́тимуся, відмовля́тимусь відмовля́тимемося, відмовля́тимемось, відмовля́тимемся
2 особа відмовля́тимешся відмовля́тиметеся, відмовля́тиметесь
3 особа відмовля́тиметься відмовля́тимуться
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа відмовля́юся, відмовля́юсь відмовля́ємося, відмовля́ємось, відмовля́ємся
2 особа відмовля́єшся відмовля́єтеся, відмовля́єтесь
3 особа відмовля́ється відмовля́ються
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
відмовля́ючись
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. відмовля́вся, відмовля́всь відмовля́лися, відмовля́лись
жін. р. відмовля́лася, відмовля́лась
сер. р. відмовля́лося, відмовля́лось
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
відмовля́вшись

Словник синонімів

ВІДМО́ВИТИСЯвід кого (припинити родинні чи інші зв’язки з ким-небудь), ВІДЦУРА́ТИСЯ, ВІДРЕКТИ́СЯ, ЗРЕКТИ́СЯкого, ПОКИ́НУТИкого,ВІДСТУПИ́ТИСЯ, ВІДЩЕПИ́ТИСЯрозм., ПОРВА́ТИз ким, ВІДКИ́НУТИСЯрозм., ВІДКАСНУ́ТИСЯрозм., ЗІРВА́ТИрозм. рідше, ВІДКАЗА́ТИСЯдіал. - Недок.: відмовля́тися, відріка́тися, зріка́тися, покида́ти, відступа́тися, відще́плюватися, порива́ти, зрива́ти, відка́зуватися. В парку він привселюдно відмовився від свого батька [поліцая] (Є. Гуцало); [Мар’я Василівна:] Безсоромний, безсумлінний зрадливець!.. Одцуратись, відректись від жінки! (Олена Пчілка); Батько не зрікся свого сина... (Панас Мирний); - Викохай, вигляди, вирости дітей, а вони візьмуть та й.. покинуть тебе саму на старість, як сироту, - говорила мати, плачучи (І. Нечуй-Левицький); Після смерті матері.. батько відступився від нього, на мачуху проміняв (О. Гончар); Порвати дружбу з ким-небудь; - Я зірву з ним знайомість (Леся Українка).
ВІДМОВЛЯ́ТИСЯвід чого (переставати дотримуватися своїх попередніх поглядів, переконань, висловлювань і т. ін.), ЗРІКА́ТИСЯчого, ВІДРІКА́ТИСЯ, ВІДСТУПА́ТИ, ВІДСТУПА́ТИСЯ, ПОСТУПА́ТИСЯв чому,ПОРИВА́ТИз чим,ВІДХО́ДИТИ, ВІДХРЕ́ЩУВАТИСЯрозм., ВІДМА́ХУВАТИСЯрозм.,ЗАДКУВА́ТИфам., ПОПУСКА́ТИСЯчого діал.,ВІДКА́ЗУВАТИСЯдіал. - Док.: відмо́витися, зректи́ся, відректи́ся, відступи́ти, відступи́тися, поступи́тися, порва́ти, відійти́, відхрести́тися, відмахну́тися, позадкува́ти, попусти́тися, відказа́тися. - Я відмовляюся розуміти великого гетьмана, - казав.. Пронський (З. Тулуб); - Пишіть Дубельтові!.. На словах зрікайтесь своїх переконань, щоб зберегти себе для боротьби, для майбутнього!.. - Ні-ко-ли! - по складах відрізав Шевченко (З. Тулуб); Люди, що відрікаються від своєї Батьківщини, відрікаються тим самим і від свого сумління (Я. Галан); Засланий поляками за патріотизм у далекий край.., він.. не поступився в своїх пересвідченнях (І. Нечуй-Левицький); [Неріса:] Я не відступлюсь від свого слова (Леся Українка); Порвати з догматизмом; Чи можна сказати, що в час творення "Пана Тадеуша" Міцкевич відійшов.. від свого демократизму, від своєї революційності? Ніяк (М. Рильський); Федорові й сьогодні вдалося.. від-хреститися від зустрічі з Віктором (М. Руденко); - Ну, скажу я вам зараз, що згодний.. А раптом трапиться щось, і мені доведеться позадкувати (А. Шиян); Так легко не попуститься Іван такої доброї нагоди (Лесь Мартович).
ВІДМОВЛЯ́ТИСЯ (висловлювати незгоду, не погоджуватися що-небудь робити), ВІДМАГА́ТИСЯ, ВІДХРЕ́ЩУВАТИСЯрозм., ВІДНІ́КУВАТИСЯрозм., ВІДПИРА́ТИСЯрозм., ВІДПЕ́КУВАТИСЯрозм., ВІДБРИ́КУВАТИСЯірон. - Док.: відмо́витися, відмогти́ся, відхрести́тися, відпе́ртися, відпе́катися, відбрика́тися. Устина садовить його вечеряти, а він відмовляється (С. Чорнобривець); Довго умовляла Мелашка Пріську вийти на поле. Пріська сміялася, жартувала, відмагалася (Л. Яновська); Відхрещуватися від чарки; - Куме, ..признайся до всього.. Не відпирайся (І. Франко); Знесиленого Мар’яна жінки повели в другу половину хати.. Він упирався, віднікувався, але через якийсь час впав у тяжке забуття (М. Стельмах); Про це [врятування дитини] він уперто не хотів [хлопцям] нічого говорити. - Не ваша справа, - відпекувався (Р. Іваничук).
ВІДМОВЛЯ́ТИСЯвід чого (про задум, намір, план і т. ін. - переставати здійснювати що-небудь),ВІДРІКА́ТИСЯ, ВІДСТУПА́ТИ, ВІДСТУПА́ТИСЯ, ПОКИДА́ТИ, ЗАЛИША́ТИ. - Док.: відмо́витися, відректи́ся, відступи́ти, відступи́тися, поки́нути, зали́ши́ти. Останнім часом хлопець трохи присмирнів, від думки про втечу вже, здається, відмовивсь (О. Гончар); Він не раз думав, що найрозумніше було б відректися своїх намірів щодо Ядзі (Н. Кобринська); [Ізоген:] Немає ради іншої, хіба що він од заміру свого відступить (Леся Українка); Він не відступився од мети (Ю. Мушкетик); Андрій не покидав надії, що ось-ось не видко, як наїдуть пани, усе полагодять і пустять фабрику (М. Коцюбинський); На кождій громадській раді він не залишав доказувати користь і потребу такої дороги (І. Франко). - Пор. 2. відступа́ти.
ВІДМОВЛЯ́ТИСЯвід чого (свідомо позбавляти себе чого-небудь; не погоджуватися брати, приймати щось), ВІДРІКА́ТИСЯ, ЗРІКА́ТИСЯчого, ПОСТУПА́ТИСЯкому чим, ПОПУСКА́ТИчого, ВІДБРИ́КУВАТИСЯірон.,ВІДКА́ЗУВАТИСЯдіал. - Док.: відмо́витися, відректи́ся, зректи́ся, поступи́тися, попусти́ти, відбрика́тися, відказа́тися. [Марція:] По східному звичаю, гості не сміють відмовлятись від дарунків (Леся Українка); Відрікся [старець] світа і всіх.. його радощів і бід (І. Франко); - Підпишіть, пане, свою згоду, що ви по-доброму зрікаєтеся землі й добра (М. Стельмах); Чужого не бери, а свого не попусти (Словник Б. Грінченка); Хоч як домагався староста, але батько Семенів не поступався йому своїм клином (Л. Смілянський); Від нового вони відбрикуються ногами й руками (Ю. Шовкопляс).
ВІДМОВЛЯ́ТИСЯчим, із сл. що, ніби (наводити які-небудь докази, часом вигадані, щоб не виконати прохання, наказу тощо), ВІДМАГА́ТИСЯ, ВІДГОВО́РЮВАТИСЯрозм., ВІДБАЛА́КУВАТИСЯрозм. - Док.: відмо́витися, відмогти́ся, відговори́тися, відбала́катися. Одмовлялась Варка недугою (Марко Вовчок); Як прийшов час іти до Грицька на читання, почулася, що не може йти.. Одмоглася тим, що болить голова (Б. Грінченко); Встала я, кручуся, верчуся, боюся пристати до них, а одговорюватись ніяково (І. Нечуй-Левицький).
ВІДСТУПА́ТИщо (добровільно відмовлятися від чого-небудь на користь іншого або заради чогось), ВІДСТУПА́ТИСЯвід кого-чого,ПОСТУПА́ТИСЯчим,ПОПУСКА́ТИщо, ПОПУСКА́ТИСЯкого, чого, розм. - Док.: відступи́ти, відступи́тися, поступи́тися, попусти́ти, попусти́тися. - Ви ж нам при людях відступили [землю], а нащо відступили, о тім не було мови. А раз ви відступили, то поле наше (І. Франко); - Шкода часу! - За тиждень чи за два не закохуються смертельно. Тобі легко буде відступитись від неї (Є. Гуцало); Хоч як домагався староста, але батько Семенів не поступався йому своїм клином (Л. Смілянський); Жалкенько було Михайлові попускати братові більше городу, та така батькова воля - попустив (А. Тесленко); Так легко не попуститься Іван такої... доброї нагоди (Лесь Мартович). - Пор. 3. відмовля́тися, 1. зріка́тися.
ЖЕ́РТВУВАТИким, чим, заради, задля кого, чого (нічого не шкодувати задля когось, чогось), ВІДМОВЛЯ́ТИСЯвід чого,ОФІРУВА́ТИщо, чим, рідше,ПОСВЯ́ЧУВАТИщо, діал. - Док.: поже́ртвувати, відмо́витися, офірува́ти, посвяти́ти. Яка людина, жінка! Яка духовна сила й готовність жертвувати заради інших, бути для них зорею ясною в тяжкі хвилини!.. (Вал. Шевчук); Воїн чорнявий, од щастя і слави радо відмовився б я, тільки б сіяла, як в сонці отави, вільна Вкраїна моя! (В. Сосюра); - Я для неї життя своє офірувала. Рук не покладала, поки в люди не вивела (Я. Гримайло); І тут [при роботі] він показав свою енергію та тямучість, свій бистрий розум та вірний спосіб числення, що задля сподіваної більшої користі радо посвячує меншу (І. Франко).
ЗРІКА́ТИСЯчого (відступати від кого-, чого-небудь близького, рідного і т. ін.),ВІДРІКА́ТИСЯ, ВІДМОВЛЯ́ТИСЯвід чого,ЗВЕРГА́ТИСЯдіал.,ВИРІКА́ТИСЯзаст. - Док.: зректи́ся, відректи́ся, відмо́витися, зве́ргнутися, зве́ргтися, ви́ректися. Я із легенди виріс. Я гуцул. Мене топтали принци і жовніри, Та не зрікався я свого народу й віри, Стояв несхитно (Л. Забашта); Люди, що відрікаються від своєї батьківщини, відрікаються тим самим і від свого сумління (Я. Галан); Я ж бо тебе не звержуся, руський мій сардаче! (Ю. Федькович); - Посмотри лишень на чужих людей! Які у них сини: і пияки, і забіяки, а вони їх прецінь не вирікаються! (І. Франко). - Пор. 2. відступа́ти, 1. зра́джувати.