-1-
дієслово недоконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив відмовля́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   відмовля́ймо
2 особа відмовля́й відмовля́йте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа відмовля́тиму відмовля́тимемо, відмовля́тимем
2 особа відмовля́тимеш відмовля́тимете
3 особа відмовля́тиме відмовля́тимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа відмовля́ю відмовля́ємо, відмовля́єм
2 особа відмовля́єш відмовля́єте
3 особа відмовля́є відмовля́ють
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
відмовля́ючи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. відмовля́в відмовля́ли
жін. р. відмовля́ла
сер. р. відмовля́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
відмовля́вши

Словник синонімів

ВІДМОВЛЯ́ТИ (давати відповідь про небажання або неможливість виконати прохання, наказ), ВІДКА́ЗУВАТИдіал.,ВИПОВІДА́ТИдіал.,ВИМОВЛЯ́ТИдіал. - Док.: відмо́вити, відказа́ти, ви́повісти, ви́мовити. Він дуже любив дітей... Ніколи ні в чому їм не відмовляв (А. Шиян); - Спасибі тобі, мій таточку рідненький! Не відкажи і теперечки, - та й устала навколішки, і цілує його руки (Г. Квітка-Основ’яненко); - А що, якби ви зараз, нині ще всім виповіли помешкання? (І. Франко).
ВІДМОВЛЯ́ТИ (про механізми, прилади - переставати працювати, діяти внаслідок несправності, зіпсуття), ВІДКА́ЗУВАТИрозм. - Док.: відмо́вити, відказа́ти. - Як на зло, телефон відмовив (А. Головко); Відказав мотор.
ВІДПОВІДА́ТИ (говорити у відповідь на чиїсь слова, запитання тощо),ВІДКА́ЗУВАТИ, ВІДМОВЛЯ́ТИрідше,ПОВІДА́ТИрідко,ВІДРІ́ЗУВАТИрозм., ВІДРУ́БУВАТИрозм., ВІДРІКА́ТИзаст.; ВІДЖАРТО́ВУВАТИСЯ (давати жартівливу відповідь). - Док.: відпові́сти́, відказа́ти, відмо́вити, пові́сти, відрі́зати, відруба́ти, відтя́тирозм.відбу́ркнутирозм.відвісти́тизаст.відректи́, віджартува́тися. Хазяїн коротко і непоквапливо відповідав на запитання гостя (З. Тулуб); - Чи так гарно буде? - питає вона свекрухи, показуючи шитво. - Та гарно, моя дитино, - відказує Мотря (Панас Мирний); - Що воно за дівчина? - Гайденко не відразу відмовив: - Українка... щира, запевне (Б. Грінченко); Я його питаюся, чи буде голосувати на Шубравського, а він мені повідає, що ще не знати (Лесь Мартович); Коли старостів пришлеш? - скрикнула Гашіца... - Не пришлю... - відрізав він рішуче (М. Коцюбинський); - В наш час пустомелів не люблять, - відрубав Петро (М. Чабанівський); Романенко зареготався спершу, потому вилаяв його "мундьом" і відтяв упевнено, що таких дурних панів й не може бути... (М. Коцюбинський); Мостовик щось відбуркнув невиразне (П. Загребельний); - То нема що таїти, - відрік Тома (В. Стефаник); - В цій лікарні тебе, бачу, можуть залікувати так, що підеш під білу березу. - А тут під сосну кладуть, - віджартувався (Ю. Збанацький).
ВІДРА́ДЖУВАТИ (радити не робити чогось задуманого, відмовитися від якогось наміру), РОЗРА́ДЖУВАТИрідше,ВІДМОВЛЯ́ТИ, ВІДБИВА́ТИ, РОЗРА́ЮВАТИрозм., ВІДРА́ЮВАТИрозм. - Док.: відра́дити, розра́дити, відмо́вити, відби́ти, розра́яти, відра́яти. Суліман, хоч і не намовляв його одружитися з Катериною, проте й не відраджував від цього кроку (Ірина Вільде); Заново вшив [Тимко] погрібничок, хотів ще й колодязь поправити, та Павло розрадив (Григорій Тютюнник); - Як ви мені, бабуню, на перешкоді станете - умру.. - І не гомоніть! Не відмовляйте! Змилуйтеся! (Марко Вовчок); Старі відбивали його, щоб не женився на наймичці (Панас Мирний); Іван Виговський і інші православні пани, що служили в Богдановому війську, розраяли йти на Польщу (І. Нечуй-Левицький).