-1-
дієслово доконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив відмести́
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   відметі́мо, відметі́м
2 особа відмети́ відметі́ть
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа відмету́ відметемо́, відмете́м
2 особа відмете́ш відметете́
3 особа відмете́ відмету́ть
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. відмі́в відмели́
жін.р. відмела́
сер.р. відмело́
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
відме́тений
Безособова форма
відме́тено
Дієприслівник
відмі́вши

Словник синонімів

ВІДКИДА́ТИ (про погляд, теорію тощо - не визнавати чогось, не приймати чогось), ВІДХИЛЯ́ТИ, ВІДМІТА́ТИрідше. - Док.: відки́нути, відхили́ти, відмести́. Кожне людське покоління приносить щось нове, своє - і відкидає щось старе (М. Рильський); [Зізі:] Я зовсім не силкуюсь відхилити правду (М. Кропивницький).

Словник відмінків

Інфінітив відмести́
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   відметі́мо, відметі́м
2 особа відмети́ відметі́ть
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа відмету́ відметемо́, відмете́м
2 особа відмете́ш відметете́
3 особа відмете́ відмету́ть
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. відмі́в відмели́
жін.р. відмела́
сер.р. відмело́
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
відме́тений
Безособова форма
відме́тено
Дієприслівник
відмі́вши

Словник синонімів

ВІДКИДА́ТИ (про погляд, теорію тощо - не визнавати чогось, не приймати чогось), ВІДХИЛЯ́ТИ, ВІДМІТА́ТИрідше. - Док.: відки́нути, відхили́ти, відмести́. Кожне людське покоління приносить щось нове, своє - і відкидає щось старе (М. Рильський); [Зізі:] Я зовсім не силкуюсь відхилити правду (М. Кропивницький).