-1-
дієслово доконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив відмежува́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   відмежу́ймо
2 особа відмежу́й відмежу́йте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа відмежу́ю відмежу́ємо, відмежу́єм
2 особа відмежу́єш відмежу́єте
3 особа відмежу́є відмежу́ють
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. відмежува́в відмежува́ли
жін.р. відмежува́ла
сер.р. відмежува́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
відмежо́ваний
Безособова форма
відмежо́вано
Дієприслівник
відмежува́вши

Словник синонімів

ВІДДІЛЯ́ТИщо від чого (бути межею, перепоною між чим-, ким-небудь), ВІДДІ́ЛЮВАТИ, РОЗДІЛЯ́ТИкого, що,ВІДМЕЖО́ВУВАТИ, ВІДГОРО́ДЖУВАТИ, ВІДОКРЕ́МЛЮВАТИ, ДІЛИ́ТИкого, що,РОЗМЕЖО́ВУВАТИщо,РОЗ’Є́ДНУВАТИкого. - Док.: відділи́ти, розділи́ти, відмежува́ти, відгороди́ти, відокре́мити, розмежува́ти, роз’єдна́ти. Він ступає на крихітну затінену вербами гребельку, що відділяє ставок від струмка (М. Стельмах); Відділювала [межа] старий ліс від молодника (Лесь Мартович); Маленька річка Пилявка.. розділяла обидва ворожі табори (І. Нечуй-Левицький); Єдиний разочок бісерного намистечка неначе відмежовував покаті плечі мальовничою рискою (І. Ле); Видно.. мур, який відгороджує садок од "чорного" подвір’я (О. Донченко); Від залу його відокремлювала низька огорожа (З. Тулуб); Нас ділить море неозоре, ..та через гори, через море Летить єдиний клич: за мир! (М. Рильський); У сінях, що розмежовували контору колгоспу та сільраду, рівненьким стосом лежали дрова (М. Зарудний); Карпати перестали роз’єднувати єдинокровних синів України (з газети).