-1-
дієслово недоконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив відмежо́вувати
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   відмежо́вуймо
2 особа відмежо́вуй відмежо́вуйте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа відмежо́вуватиму відмежо́вуватимемо, відмежо́вуватимем
2 особа відмежо́вуватимеш відмежо́вуватимете
3 особа відмежо́вуватиме відмежо́вуватимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа відмежо́вую відмежо́вуємо, відмежо́вуєм
2 особа відмежо́вуєш відмежо́вуєте
3 особа відмежо́вує відмежо́вують
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
відмежо́вуючи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. відмежо́вував відмежо́вували
жін. р. відмежо́вувала
сер. р. відмежо́вувало
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
відмежо́вуваний
Безособова форма
відмежо́вувано
Дієприслівник
відмежо́вувавши

Словник синонімів

ВІДДІЛЯ́ТИщо від чого (бути межею, перепоною між чим-, ким-небудь), ВІДДІ́ЛЮВАТИ, РОЗДІЛЯ́ТИкого, що,ВІДМЕЖО́ВУВАТИ, ВІДГОРО́ДЖУВАТИ, ВІДОКРЕ́МЛЮВАТИ, ДІЛИ́ТИкого, що,РОЗМЕЖО́ВУВАТИщо,РОЗ’Є́ДНУВАТИкого. - Док.: відділи́ти, розділи́ти, відмежува́ти, відгороди́ти, відокре́мити, розмежува́ти, роз’єдна́ти. Він ступає на крихітну затінену вербами гребельку, що відділяє ставок від струмка (М. Стельмах); Відділювала [межа] старий ліс від молодника (Лесь Мартович); Маленька річка Пилявка.. розділяла обидва ворожі табори (І. Нечуй-Левицький); Єдиний разочок бісерного намистечка неначе відмежовував покаті плечі мальовничою рискою (І. Ле); Видно.. мур, який відгороджує садок од "чорного" подвір’я (О. Донченко); Від залу його відокремлювала низька огорожа (З. Тулуб); Нас ділить море неозоре, ..та через гори, через море Летить єдиний клич: за мир! (М. Рильський); У сінях, що розмежовували контору колгоспу та сільраду, рівненьким стосом лежали дрова (М. Зарудний); Карпати перестали роз’єднувати єдинокровних синів України (з газети).