-1-
дієслово доконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив відлягти́
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа    
2 особа    
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа    
2 особа    
3 особа відля́же відля́жуть
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. відлі́г відлягли́
жін.р. відлягла́
сер.р. відлягло́
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
відлі́гши

Словник синонімів

СЛА́БНУТИ (ставати меншим за ступенем вияву), СЛА́БШАТИ, СЛАБІ́ТИ, СЛАБІ́ШАТИ, ПОСЛА́БЛЮВАТИСЯ, ПОСЛАБЛЯ́ТИСЯ, ОСЛА́БЛЮВАТИСЯ, МЕНШАТИ, ЗМЕ́НШУВАТИСЯ, ПРИМЕ́НШУВАТИСЯ, ЗНИ́ЖУВАТИСЯ, СПАДА́ТИ, ВІДДА́ЛЮВАТИСЯ, ВІДДАЛЯ́ТИСЯ, ПЕРЕСІДА́ТИСЯ (перев. про мороз, холод); УЛЯГА́ТИСЯ[ВЛЯГА́ТИСЯ] (перев. про явища природи); ЛЕ́ГШАТИ, ПОЛЕ́ГШУВАТИСЯ, ВІДПУСКА́ТИ, ВІДЛЯГА́ТИ, УГАВА́ТИ[ВГАВА́ТИ], ПОПУСКА́ТИ, ПРИТУПЛЯ́ТИСЯ, ПРИТУ́ПЛЮВАТИСЯ (про біль, хворобу, неприємні відчуття тощо); РОЗРЯДЖА́ТИСЯ (про напружену ситуацію). - Док.: осла́бнути, осла́бти, посла́бнути, посла́бти, посла́бшати, послабі́шати, посла́битися, осла́битися, зменшитися, приме́ншитися, зни́зитися, спа́сти, поме́ншати, віддали́тися, пересі́стися, улягти́ся[влягти́ся], поле́гшати, поле́гшитися, відпусти́ти, відлягти́, попусти́ти, притупи́тися, розряди́тися. Гул від кроків слабнув (Ірина Вільде); Голос його блякне, слабне (А. Хорунжий); Діяльність "Гарту" влітку значно слабшала, бо основні кадри, особливо студенти, роз’їжджались по селах додому (з журналу); Вгорі зараз же відчули, що з окопу стрілянина зменшилась (Григорій Тютюнник); Відчутно спадала денна спека (В. Минко); "От лихо, - думає Кирило, - хоч би мороз пересідався, або що" (А. Тесленко); Досвітня метушня по дворах та вулицях вже вляглася (Дніпрова Чайка).

Словник фразеологізмів

відлягло́ (відійшло́) від се́рця (від душі́, на се́рці, на душі́) у кого, кому і без додатка. Хто-небудь відчув полегшення, спокій, перестав тривожитися, хвилюватися. Після сварки тільки поріг переступить важко, а переступив — і помирився! .. Тепер від серця відлягло і зовсім полегшало (І. Тобілевич); — У дівоньки відлягло від серця. Сперш думала — спровадить Стефана, як того сватача... А хлопець той, коли правду казати, і непоганий (В. Большак); У Маслова відлягло від душі, він зрозумів: товариство прийняло його до свого школярського гурту (Ю. Збанацький); Пішов [Мина], і всім ніби аж відлягло від душі (О. Гончар); У Серафими Ігнатівни відлягло на серці (Ю. Мокрієв); Відлягло на душі й полегшало, бо ти вже бачив саму Василинку, схожу на пшеничний колосок (Є. Гуцало); В неділю чи в свято вийде Олександра на музики, впірне, мов у море, в юрбу веселої, безжурної челяді, задивиться на парубочу красу, і відійде трохи від серця (М. Коцюбинський).

відлягло́ (відійшло́) від се́рця (від душі́, на се́рці, на душі́) у кого, кому і без додатка. Хто-небудь відчув полегшення, спокій, перестав тривожитися, хвилюватися. Після сварки тільки поріг переступить важко, а переступив — і помирився! .. Тепер від серця відлягло і зовсім полегшало (І. Тобілевич); — У дівоньки відлягло від серця. Сперш думала — спровадить Стефана, як того сватача... А хлопець той, коли правду казати, і непоганий (В. Большак); У Маслова відлягло від душі, він зрозумів: товариство прийняло його до свого школярського гурту (Ю. Збанацький); Пішов [Мина], і всім ніби аж відлягло від душі (О. Гончар); У Серафими Ігнатівни відлягло на серці (Ю. Мокрієв); Відлягло на душі й полегшало, бо ти вже бачив саму Василинку, схожу на пшеничний колосок (Є. Гуцало); В неділю чи в свято вийде Олександра на музики, впірне, мов у море, в юрбу веселої, безжурної челяді, задивиться на парубочу красу, і відійде трохи від серця (М. Коцюбинський).

відлягло́ (відійшло́) від се́рця (від душі́, на се́рці, на душі́) у кого, кому і без додатка. Хто-небудь відчув полегшення, спокій, перестав тривожитися, хвилюватися. Після сварки тільки поріг переступить важко, а переступив — і помирився! .. Тепер від серця відлягло і зовсім полегшало (І. Тобілевич); — У дівоньки відлягло від серця. Сперш думала — спровадить Стефана, як того сватача... А хлопець той, коли правду казати, і непоганий (В. Большак); У Маслова відлягло від душі, він зрозумів: товариство прийняло його до свого школярського гурту (Ю. Збанацький); Пішов [Мина], і всім ніби аж відлягло від душі (О. Гончар); У Серафими Ігнатівни відлягло на серці (Ю. Мокрієв); Відлягло на душі й полегшало, бо ти вже бачив саму Василинку, схожу на пшеничний колосок (Є. Гуцало); В неділю чи в свято вийде Олександра на музики, впірне, мов у море, в юрбу веселої, безжурної челяді, задивиться на парубочу красу, і відійде трохи від серця (М. Коцюбинський).

відлягло́ (відійшло́) від се́рця (від душі́, на се́рці, на душі́) у кого, кому і без додатка. Хто-небудь відчув полегшення, спокій, перестав тривожитися, хвилюватися. Після сварки тільки поріг переступить важко, а переступив — і помирився! .. Тепер від серця відлягло і зовсім полегшало (І. Тобілевич); — У дівоньки відлягло від серця. Сперш думала — спровадить Стефана, як того сватача... А хлопець той, коли правду казати, і непоганий (В. Большак); У Маслова відлягло від душі, він зрозумів: товариство прийняло його до свого школярського гурту (Ю. Збанацький); Пішов [Мина], і всім ніби аж відлягло від душі (О. Гончар); У Серафими Ігнатівни відлягло на серці (Ю. Мокрієв); Відлягло на душі й полегшало, бо ти вже бачив саму Василинку, схожу на пшеничний колосок (Є. Гуцало); В неділю чи в свято вийде Олександра на музики, впірне, мов у море, в юрбу веселої, безжурної челяді, задивиться на парубочу красу, і відійде трохи від серця (М. Коцюбинський).