відлютувати 1 значення
-1-
дієслово доконаного виду
Словник відмінків
| Інфінітив | відлютува́ти | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | відлюту́ймо | |
| 2 особа | відлюту́й | відлюту́йте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | відлюту́ю | відлюту́ємо, відлюту́єм |
| 2 особа | відлюту́єш | відлюту́єте |
| 3 особа | відлюту́є | відлюту́ють |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | відлютува́в | відлютува́ли |
| жін.р. | відлютува́ла | |
| сер.р. | відлютува́ло | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| відлютува́вши | ||