-1-
іменник чоловічого роду, істота

Словник відмінків

відмінок однина множина
називний відлю́дько відлю́дьки
родовий відлю́дька відлю́дьків
давальний відлю́дькові, відлю́дьку відлю́дькам
знахідний відлю́дька відлю́дьків
орудний відлю́дьком відлю́дьками
місцевий на/у відлю́дькові, відлю́дьку на/у відлю́дьках
кличний відлю́дьку відлю́дьки

Словник синонімів

ВІДЛЮ́ДНИК (той, хто тримається або живе осторонь від інших людей), ВІДЛЮ́ДОК, ВІДЛЮ́ДЬКО, НЕЛЮДИ́М, САМІ́ТНИК, БЕЗЛЮ́ДЬКОрозм.,СИЧрозм.,ДИКУ́Нрозм.,ВОВКУЛА́КАзневажл.,ВОВКУЛА́Кзневажл.Він став немов відлюдником від часу, як стратив сина (О. Кобилянська); Одгородився [Рогуля] високим тином.. від людей, а люди прозвали його відлюдком (Ф. Малицький); А скупак відлюдьком був, не ходив нікуди (Д. Павличко); - А в мене нелюдим якийсь: все сидить у своїй хаті (Панас Мирний); У дворі в Івана завжди.. панувала.. тиша.. А ще - лад і чистота, їх самітник Іван пильнував навдивовижу (В. Логвиненко); - Одного ніяк не доберу: за що вона тебе, безлюдька, покохала? (Ю. Шовкопляс); [Горпина (тягне Василя за руку):] Люде добрі, подивіться на оцього сича! (М. Кропивницький); На мене, маленького дикуна, справило все це [князівський маєток] надзвичайне враження (С. Васильченко); - Зіслали [Густава] в батьківський Доренбург, живе тепер там вовкулакою (О. Гончар).

Словник відмінків

відмінок однина множина
називний відлю́дько відлю́дьки
родовий відлю́дька відлю́дьків
давальний відлю́дькові, відлю́дьку відлю́дькам
знахідний відлю́дька відлю́дьків
орудний відлю́дьком відлю́дьками
місцевий на/у відлю́дькові, відлю́дьку на/у відлю́дьках
кличний відлю́дьку відлю́дьки

Словник синонімів

ВІДЛЮ́ДНИК (той, хто тримається або живе осторонь від інших людей), ВІДЛЮ́ДОК, ВІДЛЮ́ДЬКО, НЕЛЮДИ́М, САМІ́ТНИК, БЕЗЛЮ́ДЬКОрозм.,СИЧрозм.,ДИКУ́Нрозм.,ВОВКУЛА́КАзневажл.,ВОВКУЛА́Кзневажл.Він став немов відлюдником від часу, як стратив сина (О. Кобилянська); Одгородився [Рогуля] високим тином.. від людей, а люди прозвали його відлюдком (Ф. Малицький); А скупак відлюдьком був, не ходив нікуди (Д. Павличко); - А в мене нелюдим якийсь: все сидить у своїй хаті (Панас Мирний); У дворі в Івана завжди.. панувала.. тиша.. А ще - лад і чистота, їх самітник Іван пильнував навдивовижу (В. Логвиненко); - Одного ніяк не доберу: за що вона тебе, безлюдька, покохала? (Ю. Шовкопляс); [Горпина (тягне Василя за руку):] Люде добрі, подивіться на оцього сича! (М. Кропивницький); На мене, маленького дикуна, справило все це [князівський маєток] надзвичайне враження (С. Васильченко); - Зіслали [Густава] в батьківський Доренбург, живе тепер там вовкулакою (О. Гончар).