БЕЗЛЮ́ДНИЙ (про місцевість, населений пункт, вулицю і т. ін. - такий, де не видно або дуже мало чи зовсім немає в даний момент людей), НЕЛЮ́ДНИЙрідше,ПУСТЕ́ЛЬНИЙпідсил., ПУСТИ́ННИЙпідсил., ПУСТОПОРО́ЖНІЙпідсил.розм.; МАЛОЛЮ́ДНИЙ (де мало людей); ВІДЛЮ́ДНИЙ (який рідко відвідують люди); ПОРО́ЖНІЙ, ПУСТИ́Й (звичайно про приміщення, населений пункт, вулицю). Вулиця стояла порожня, безлюдна (О. Копиленко); Коли б хто балакливий ходив тими глухими, нелюдними шляшками, то б розказував, як частенько він стрічав молодицю з дівчинкою невеличкою (Марко Вовчок); Київ 6 листопада 1943 року був пустельний, - всіх киян німці вигнали геть (Ю. Яновський); Вихор якийсь час бачив самотню постать матері над пустинним шляхом (В. Кучер); У місті було чимало садків, чимало пустопорожніх місць (Марко Вовчок); Видно, не часто на малолюдному хуторі заходили до них гості (А. Іщук); Коли йому ставало особливо радісно на душі, він шукав відлюдного місця й співав досхочу (Ю. Яновський); Смутний і невеселий сидів пан судденко, Дем’ян Омелянович Халявський, у своїм хуторі, у пустій хаті, відкіль повиганяв усіх з серця (Г. Квітка-Основ’яненко). - Пор. 3. ме́ртвий.

ВІДЛЮ́ДКУВАТИЙ[ВІДЛЮ́ДЬКУВАТИЙ] (який тримається, живе осторонь від людей, самітно), ВІДЛЮ́ДНИЙ, НЕЛЮДИ́МИЙ, ВОВКУВА́ТИЙ, ДИ́КИЙ. У людей замкнутих і відлюдкуватих спалах почуття буває особливо сильним і глибоким (Л. Дмитерко); Мотрю наче хто підмінив: стала відлюдною, сторонилась навіть своїх подруг (П. Панч); Чудна вона, нелюдима (М. Коцюбинський); - Ми з ним в одній компанії були, а тепер... Він такий вовкуватий став (Л. Юхвід); Тепер уже дядя Михайло не скаже, що я дикий... Я беру участь у важливій операції (Л. Смілянський).