відлюдкуватий 1 значень

-1-
прикметник
[рідко]

Словник відмінків

відмінок однина множина
чол. р. жін. р. сер. р.
називний відлю́дкуватий відлю́дкувата відлю́дкувате відлю́дкуваті
родовий відлю́дкуватого відлю́дкуватої відлю́дкуватого відлю́дкуватих
давальний відлю́дкуватому відлю́дкуватій відлю́дкуватому відлю́дкуватим
знахідний відлю́дкуватого, відлю́дкуватий відлю́дкувату відлю́дкувате відлю́дкуватих, відлю́дкуваті
орудний відлю́дкуватим відлю́дкуватою відлю́дкуватим відлю́дкуватими
місцевий на/у відлю́дкуватому, відлю́дкуватім на/у відлю́дкуватій на/у відлю́дкуватому, відлю́дкуватім на/у відлю́дкуватих

Словник синонімів

ВІДЛЮ́ДКУВАТИЙ[ВІДЛЮ́ДЬКУВАТИЙ] (який тримається, живе осторонь від людей, самітно), ВІДЛЮ́ДНИЙ, НЕЛЮДИ́МИЙ, ВОВКУВА́ТИЙ, ДИ́КИЙ. У людей замкнутих і відлюдкуватих спалах почуття буває особливо сильним і глибоким (Л. Дмитерко); Мотрю наче хто підмінив: стала відлюдною, сторонилась навіть своїх подруг (П. Панч); Чудна вона, нелюдима (М. Коцюбинський); - Ми з ним в одній компанії були, а тепер... Він такий вовкуватий став (Л. Юхвід); Тепер уже дядя Михайло не скаже, що я дикий... Я беру участь у важливій операції (Л. Смілянський).
ЗА́МКНЕНИЙ (який неохоче спілкується з іншими), ЗА́МКНУТИЙ, НЕТОВАРИ́СЬКИЙ, МАЛОТОВАРИ́СЬКИЙ, ПОТАЙНИ́Й, СКРИ́ТНИЙ (який неохоче ділиться своїми думками, настроєм і т. ін.). У людей замкнутих і відлюдкуватих спалах почуття буває особливо сильним і глибоким (Л. Дмитерко); Була це.. дуже нервова, малотовариська жінка (Ірина Вільде); Вона з природи була трохи потайна, то й не признавалася перед чоловіком у багатьох справах (Лесь Мартович). - Пор. відлю́дкуватий, 1. мовчазни́й.
ЛЮДИНОНЕНАВИ́СНИЦЬКИЙкнижн. (сповнений людиноненависництва), МІЗАНТРОПІ́ЧНИЙкнижн.Фашисти виплекали в собі людиноненависницьку ідею - знищити цілі народи (Ю. Збанацький). - Пор. відлю́дкуватий.