відлюбити 1 значення
-1-
дієслово доконаного виду
Словник відмінків
| Інфінітив | відлюби́ти | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | відлюбі́мо, відлюбі́м | |
| 2 особа | відлюби́ | відлюбі́ть |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | відлюблю́ | відлю́бимо, відлю́бим |
| 2 особа | відлю́биш | відлю́бите |
| 3 особа | відлю́бить | відлю́блять |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | відлюби́в | відлюби́ли |
| жін.р. | відлюби́ла | |
| сер.р. | відлюби́ло | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| відлю́блений | ||
| Безособова форма | ||
| відлю́блено | ||
| Дієприслівник | ||
| відлюби́вши | ||