відлюбити 1 значення

-1-
дієслово доконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив відлюби́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   відлюбі́мо, відлюбі́м
2 особа відлюби́ відлюбі́ть
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа відлюблю́ відлю́бимо, відлю́бим
2 особа відлю́биш відлю́бите
3 особа відлю́бить відлю́блять
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. відлюби́в відлюби́ли
жін.р. відлюби́ла
сер.р. відлюби́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
відлю́блений
Безособова форма
відлю́блено
Дієприслівник
відлюби́вши