відлучитися 1 значення

-1-
дієслово доконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив відлучи́тися, відлучи́тись
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   відлучі́мося, відлучі́мось, відлучі́мся
2 особа відлучи́ся, відлучи́сь відлучі́ться
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа відлучу́ся, відлучу́сь відлу́чимося, відлу́чимось, відлу́чимся
2 особа відлу́чишся відлу́читеся, відлу́читесь
3 особа відлу́читься відлу́чаться
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. відлучи́вся, відлучи́всь відлучи́лися, відлучи́лись
жін.р. відлучи́лася, відлучи́лась
сер.р. відлучи́лося, відлучи́лось
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
відлучи́вшись

Словник синонімів

ВІДЛУЧА́ТИСЯ (іти, їхати кудись, залишаючи кого-, що-небудь на відносно недовгий час), ВІДХО́ДИТИ, ВІДВЕРТА́ТИСЯрозм. рідко,ВІДВИХА́ТИСЯрозм. рідко. - Док.: відлучи́тися, відійти́, відвильну́тирозм.відверну́тися, відвихну́тися. В неділю був даний наказ усій челяді не відлучаться нікуди з дому (О. Іваненко); Звик до батька, ні на крок не відходить (І. Муратов); - Не встигла я на якусь часинку одвернутися до куми, а він почав з дітьми пиріжки.. ліпити (М. Стельмах); Коли мати десь відвернулася, Настя миттю накинула на себе свитку.. і - гайда до школи (В. Речмедін).