відлучатися 1 значення

-1-
дієслово недоконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив відлуча́тися, відлуча́тись
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   відлуча́ймося, відлуча́ймось
2 особа відлуча́йся, відлуча́йсь відлуча́йтеся, відлуча́йтесь
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа відлуча́тимуся, відлуча́тимусь відлуча́тимемося, відлуча́тимемось, відлуча́тимемся
2 особа відлуча́тимешся відлуча́тиметеся, відлуча́тиметесь
3 особа відлуча́тиметься відлуча́тимуться
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа відлуча́юся, відлуча́юсь відлуча́ємося, відлуча́ємось, відлуча́ємся
2 особа відлуча́єшся відлуча́єтеся, відлуча́єтесь
3 особа відлуча́ється відлуча́ються
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
відлуча́ючись
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. відлуча́вся, відлуча́всь відлуча́лися, відлуча́лись
жін. р. відлуча́лася, відлуча́лась
сер. р. відлуча́лося, відлуча́лось
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
відлуча́вшись

Словник синонімів

ВІДЛУЧА́ТИСЯ (іти, їхати кудись, залишаючи кого-, що-небудь на відносно недовгий час), ВІДХО́ДИТИ, ВІДВЕРТА́ТИСЯрозм. рідко,ВІДВИХА́ТИСЯрозм. рідко. - Док.: відлучи́тися, відійти́, відвильну́тирозм.відверну́тися, відвихну́тися. В неділю був даний наказ усій челяді не відлучаться нікуди з дому (О. Іваненко); Звик до батька, ні на крок не відходить (І. Муратов); - Не встигла я на якусь часинку одвернутися до куми, а він почав з дітьми пиріжки.. ліпити (М. Стельмах); Коли мати десь відвернулася, Настя миттю накинула на себе свитку.. і - гайда до школи (В. Речмедін).