-1-
дієслово недоконаного виду
[рідко]

Словник відмінків

Інфінітив відлуча́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   відлуча́ймо
2 особа відлуча́й відлуча́йте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа відлуча́тиму відлуча́тимемо, відлуча́тимем
2 особа відлуча́тимеш відлуча́тимете
3 особа відлуча́тиме відлуча́тимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа відлуча́ю відлуча́ємо, відлуча́єм
2 особа відлуча́єш відлуча́єте
3 особа відлуча́є відлуча́ють
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
відлуча́ючи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. відлуча́в відлуча́ли
жін. р. відлуча́ла
сер. р. відлуча́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
відлуча́вши

Словник синонімів

ВІДОКРЕ́МЛЮВАТИ (переривати зв’язок, зв’язки між ким-, чим-небудь),ІЗОЛЮВА́ТИ, ВІДДІЛЯ́ТИ, ВІДДІ́ЛЮВАТИ, ВІД’Є́ДНУВАТИ, ВІДЛУЧА́ТИрідше,ВІДРИВА́ТИ, ВІДКО́ЛЮВАТИ, ВІДГОРО́ДЖУВАТИ, ВІДЛУ́ЧУВАТИрідше,ВІДОСО́БЛЮВАТИрідше. - Док.: відокре́мити, ізолюва́ти, відділи́ти, від’єдна́ти, відлучи́ти, відірва́ти, відколо́ти, відгороди́ти, відосо́бити. Я народився на землі Від батька, що орав ту землю. Ніколи я не відокремлю Себе від хлопської ріллі (Д. Павличко); Він [письменник] не ізолює себе від життя ніколи (Ю. Смолич); Не відділяймо слова від діла (М. Коцюбинський); - Переживу. Аби тільки дітей од мене не відлучали! (Ю. Яновський); Не відривати теорії від практики; Натиск на неї [церкву] мав полягати в тому, щоб відколоти від релігійної громади сотню чоловік (І. Микитенко); Не відособлювати громадську роботу від господарської.