-1-
дієслово недоконаного виду
Словник відмінків
| Інфінітив | відлу́плювати |
| | однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | відлу́плюймо |
| 2 особа | відлу́плюй | відлу́плюйте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | відлу́плюватиму | відлу́плюватимемо, відлу́плюватимем |
| 2 особа | відлу́плюватимеш | відлу́плюватимете |
| 3 особа | відлу́плюватиме | відлу́плюватимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | відлу́плюю | відлу́плюємо, відлу́плюєм |
| 2 особа | відлу́плюєш | відлу́плюєте |
| 3 особа | відлу́плює | відлу́плюють |
| Активний дієприкметник |
| |
| Дієприслівник |
| відлу́плюючи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | відлу́плював | відлу́плювали |
| жін. р. | відлу́плювала |
| сер. р. | відлу́плювало |
| Активний дієприкметник |
| |
| Пасивний дієприкметник |
| відлу́плюваний |
| Безособова форма |
| відлу́плювано |
| Дієприслівник |
| відлу́плювавши |
Словник синонімів
ВІДОКРЕ́МЛЮВАТИ (роз’єднуючи, розділяючи, брати частину від цілого), ВІДДІЛЯ́ТИ, ВІДРИВА́ТИ, УРИВА́ТИ [ВРИВА́ТИ], ВІДЛА́МУВАТИ (ламаючи); ВІДКО́ЛЮВАТИ (ударяючи, колючи); ВІДКОЛУ́ПУВАТИ, ВІДЛУ́ПЛЮВАТИ (колупаючи); ВІДШАРО́ВУВАТИ (шар від шару); ВІДКЛЕ́ЮВАТИ, ВІДЛІ́ПЛЮВАТИ (про приклеєне). - Док.: відокре́мити, відділи́ти, відірва́ти, урва́ти, увірва́ти [ввірва́ти], відлама́ти, ущипну́ти [вщипну́ти] (щипаючи) відколо́ти, відколупа́ти, відлупи́ти, відшарува́ти, відкле́їти, відліпи́ти. Судака чистять, обережно відокремлюють ножем верхній плавень і зябра (з популярної літератури); Висипав її [картоплю] в миску, налив олії, відділив собі три картоплини (М. Зарудний); Раз за разом гатить він дзюбаком у іловату опоку і відриває від неї кусні лепу (І. Франко); Потім [матроси] почали кайлом відламувати шматки вугілля (З. Тулуб); Відколювати зразки породи.
Словник відмінків
| Інфінітив | відлу́плювати |
| | однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | відлу́плюймо |
| 2 особа | відлу́плюй | відлу́плюйте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | відлу́плюватиму | відлу́плюватимемо, відлу́плюватимем |
| 2 особа | відлу́плюватимеш | відлу́плюватимете |
| 3 особа | відлу́плюватиме | відлу́плюватимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | відлу́плюю | відлу́плюємо, відлу́плюєм |
| 2 особа | відлу́плюєш | відлу́плюєте |
| 3 особа | відлу́плює | відлу́плюють |
| Активний дієприкметник |
| |
| Дієприслівник |
| відлу́плюючи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | відлу́плював | відлу́плювали |
| жін. р. | відлу́плювала |
| сер. р. | відлу́плювало |
| Активний дієприкметник |
| |
| Пасивний дієприкметник |
| відлу́плюваний |
| Безособова форма |
| відлу́плювано |
| Дієприслівник |
| відлу́плювавши |
Словник синонімів
ВІДОКРЕ́МЛЮВАТИ (роз’єднуючи, розділяючи, брати частину від цілого), ВІДДІЛЯ́ТИ, ВІДРИВА́ТИ, УРИВА́ТИ [ВРИВА́ТИ], ВІДЛА́МУВАТИ (ламаючи); ВІДКО́ЛЮВАТИ (ударяючи, колючи); ВІДКОЛУ́ПУВАТИ, ВІДЛУ́ПЛЮВАТИ (колупаючи); ВІДШАРО́ВУВАТИ (шар від шару); ВІДКЛЕ́ЮВАТИ, ВІДЛІ́ПЛЮВАТИ (про приклеєне). - Док.: відокре́мити, відділи́ти, відірва́ти, урва́ти, увірва́ти [ввірва́ти], відлама́ти, ущипну́ти [вщипну́ти] (щипаючи) відколо́ти, відколупа́ти, відлупи́ти, відшарува́ти, відкле́їти, відліпи́ти. Судака чистять, обережно відокремлюють ножем верхній плавень і зябра (з популярної літератури); Висипав її [картоплю] в миску, налив олії, відділив собі три картоплини (М. Зарудний); Раз за разом гатить він дзюбаком у іловату опоку і відриває від неї кусні лепу (І. Франко); Потім [матроси] почали кайлом відламувати шматки вугілля (З. Тулуб); Відколювати зразки породи.