відлуплений 1 значення

-1-
дієприкметник

Словник відмінків

відмінок однина множина
чол. р. жін. р. сер. р.
називний відлу́плений відлу́плена відлу́плене відлу́плені
родовий відлу́пленого відлу́пленої відлу́пленого відлу́плених
давальний відлу́пленому відлу́пленій відлу́пленому відлу́пленим
знахідний відлу́плений, відлу́пленого відлу́плену відлу́плене відлу́плені, відлу́плених
орудний відлу́пленим відлу́пленою відлу́пленим відлу́пленими
місцевий на/у відлу́пленому, відлу́пленім на/у відлу́пленій на/у відлу́пленому, відлу́пленім на/у відлу́плених
відмінок однина множина
чол. р. жін. р. сер. р.
називний відлу́плений відлу́плена відлу́плене відлу́плені
родовий відлу́пленого відлу́пленої відлу́пленого відлу́плених
давальний відлу́пленому відлу́пленій відлу́пленому відлу́пленим
знахідний відлу́плений, відлу́пленого відлу́плену відлу́плене відлу́плені, відлу́плених
орудний відлу́пленим відлу́пленою відлу́пленим відлу́пленими
місцевий на/у відлу́пленому, відлу́пленім на/у відлу́пленій на/у відлу́пленому, відлу́пленім на/у відлу́плених