-1-
дієслово доконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив відломи́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   відломі́мо, відломі́м
2 особа відломи́ відломі́ть
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа відломлю́ відло́мимо, відло́мим
2 особа відло́миш відло́мите
3 особа відло́мить відло́млять
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. відломи́в відломи́ли
жін.р. відломи́ла
сер.р. відломи́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
відло́млений
Безособова форма
відло́млено
Дієприслівник
відломи́вши

Словник синонімів

ВІДЛА́МУВАТИ (ламаючи, відокремлювати частину від цілого), ВІДЛО́МЛЮВАТИ, ОБЛА́МУВАТИ (перев. краї, кінці чого-небудь); ВІДЧА́ХУВАТИ (про гілки). - Док.: відлама́ти, відломи́ти, облама́ти, улама́ти[влама́ти]розм.відчахну́ти. Почали чистити [губи] і пекти, відламуючи від кожної корінець і щедро посипаючи те місце сіллю (І. Франко); Відламав [Петро] гілочку японської вишні (В. Кучер); Мавпа обламувала омарові вуса (М. Трублаїні); Вони хутенько дістали свого хліба, вламали по шматку й заходились їсти (Є. Гуцало); Грім ударив у біле серце тополі, але не розбив її, а лише відчахнув величезну гілляку (І. Цюпа).