-1-
дієслово недоконаного виду
Словник відмінків
| Інфінітив | відлипа́ти |
| | однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | відлипа́ймо |
| 2 особа | відлипа́й | відлипа́йте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | відлипа́тиму | відлипа́тимемо, відлипа́тимем |
| 2 особа | відлипа́тимеш | відлипа́тимете |
| 3 особа | відлипа́тиме | відлипа́тимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | відлипа́ю | відлипа́ємо, відлипа́єм |
| 2 особа | відлипа́єш | відлипа́єте |
| 3 особа | відлипа́є | відлипа́ють |
| Активний дієприкметник |
| |
| Дієприслівник |
| відлипа́ючи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | відлипа́в | відлипа́ли |
| жін. р. | відлипа́ла |
| сер. р. | відлипа́ло |
| Активний дієприкметник |
| |
| Пасивний дієприкметник |
| |
| Безособова форма |
| |
| Дієприслівник |
| відлипа́вши |
Словник синонімів
ВІДДІЛЯ́ТИСЯ (перев. про що-небудь прикріплене - переставати бути разом із чимось), ВІДОКРЕ́МЛЮВАТИСЯ, ВІДЛУ́ПЛЮВАТИСЯ, ВІДРИВА́ТИСЯ (внаслідок поштовху, потягнення); ВІДСТАВА́ТИ, ВІДПАДА́ТИ, ВІДВА́ЛЮВАТИСЯ (перев. само по собі); ВІДКЛЕ́ЮВАТИСЯ, ВІДЛИПА́ТИ, ВІДЛІ́ПЛЮВАТИСЯ (про приклеєне, приліплене). - Док.: відділи́тися, відокре́митися, відлупи́тися, відірва́тися, відста́ти, відпа́сти, відвали́тися, відкле́їтися, відли́пнути, відліпи́тися. Ціолковський запропонував будувати ракету, складену з кількох окремих ступенів, які відділяються в польоті в міру витрачання пального (з журналу); Кора відокремилась від стовбура; Штукатурка відлупилася; Муха дзижчала на мухоловці, намагаючись відірватися (М. Томчаній); Підошва на однім чоботі відстала (О. Гончар); Прийде час - достигне яблучко й само відпаде (приказка); Паперові етикетки хімікатів часто відклеюються (з газети); Тож треба [ластівці] зуміти так зробити, щоб гніздо не відліпилось від жмуття проводів (О. Гончар).