-1-
дієслово доконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив відкуси́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   відкусі́мо, відкусі́м
2 особа відкуси́ відкусі́ть
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа відкушу́ відку́симо, відку́сим
2 особа відку́сиш відку́сите
3 особа відку́сить відку́сять
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. відкуси́в відкуси́ли
жін.р. відкуси́ла
сер.р. відкуси́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
відку́шений
Безособова форма
відку́шено
Дієприслівник
відкуси́вши

Словник синонімів

ВІДКУ́ШУВАТИ (кусаючи, відокремлювати частину від цілого), ВІДГРИЗА́ТИ, КУСА́ТИрозм. - Док.: відкуси́ти, відгри́зти, вкуси́ти[укуси́ти], кусну́ти. Сміючись [солдат із дівчиною] їдять бублика, відкушують від нього по черзі (О. Гончар); Потрапивши в пастку, лисиця відгризає собі ногу й тікає (з журналу); Івась укусив пирога (Панас Мирний).