відкупити 1 значення
-1-
дієслово доконаного виду
Словник відмінків
| Інфінітив | відкупи́ти | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | відкупі́мо, відкупі́м | |
| 2 особа | відкупи́ | відкупі́ть |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | відкуплю́ | відку́пимо, відку́пим |
| 2 особа | відку́пиш | відку́пите |
| 3 особа | відку́пить | відку́плять |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | відкупи́в | відкупи́ли |
| жін.р. | відкупи́ла | |
| сер.р. | відкупи́ло | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| відку́плений | ||
| Безособова форма | ||
| відку́плено | ||
| Дієприслівник | ||
| відкупи́вши | ||