-1-
дієслово недоконаного виду
Словник відмінків
| Інфінітив | відкра́ювати |
| | однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | відкра́юймо |
| 2 особа | відкра́юй | відкра́юйте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | відкра́юватиму | відкра́юватимемо, відкра́юватимем |
| 2 особа | відкра́юватимеш | відкра́юватимете |
| 3 особа | відкра́юватиме | відкра́юватимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | відкра́юю | відкра́юємо, відкра́юєм |
| 2 особа | відкра́юєш | відкра́юєте |
| 3 особа | відкра́ює | відкра́юють |
| Активний дієприкметник |
| |
| Дієприслівник |
| відкра́юючи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | відкра́ював | відкра́ювали |
| жін. р. | відкра́ювала |
| сер. р. | відкра́ювало |
| Активний дієприкметник |
| |
| Пасивний дієприкметник |
| відкра́юваний |
| Безособова форма |
| відкра́ювано |
| Дієприслівник |
| відкра́ювавши |
Словник синонімів
ВІДРІ́ЗАТИ (ріжучи, відокремлювати частину від цілого), УРІ́ЗАТИ [ВРІ́ЗАТИ], ВІДІТНУ́ТИ, ВІДТЯ́ТИ, УТНУ́ТИ [ВТНУ́ТИ], УТЯ́ТИ [ВТЯ́ТИ], УКРА́ЯТИ [ВКРА́ЯТИ], ВІДКРА́ЯТИ, ВІДБАТУВА́ТИ розм., ВІДЧИКРИ́ЖИТИ розм., УКРА́ЇТИ [ВКРА́ЇТИ] діал.; ВІДШМАТУВА́ТИ (великий шматок); ОБРІ́ЗАТИ (звичайно, щоб відкинути). - Недок.: відрі́зувати, урі́зувати [врі́зувати], відтина́ти, утина́ти [втина́ти], відкра́ювати, відбато́вувати, обрі́зувати, обріза́ти рідше. Уляна .. відрізала окраєць хліба (Григорій Тютюнник); - Домко, вріж нам сала! (М. Стельмах); Вона одтяла ножицями пасмо своєї коси (І. Нечуй-Левицький); Як добрі щепи садівник плекає! Так, що всі зайві парості втинає, Щоб добрі соки йшли все вгору, вгору (І. Франко); Відкраяти шмат житнього хліба, намастити маслом та обчистити зелену цибулину, - .. для Антона найкраща їжа (С. Чорнобривець); Я ті шкури не зіпсую, Свою пайку відбатую (пісня); - Таж усі знають, що тобі пальця січкарнею відчикрижило (М. Зарудний); Корній сів, укроїв хліба і почав їсти (Леся Українка); Спересердя відшматував [дід] півсторінки, крутив цигарку (Ю. Збанацький); Я сад поміщика маленьким у день за гривеник копав. З дерев обрізував там віти (В. Сосюра).
Словник відмінків
| Інфінітив | відкра́ювати |
| | однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | відкра́юймо |
| 2 особа | відкра́юй | відкра́юйте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | відкра́юватиму | відкра́юватимемо, відкра́юватимем |
| 2 особа | відкра́юватимеш | відкра́юватимете |
| 3 особа | відкра́юватиме | відкра́юватимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | відкра́юю | відкра́юємо, відкра́юєм |
| 2 особа | відкра́юєш | відкра́юєте |
| 3 особа | відкра́ює | відкра́юють |
| Активний дієприкметник |
| |
| Дієприслівник |
| відкра́юючи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | відкра́ював | відкра́ювали |
| жін. р. | відкра́ювала |
| сер. р. | відкра́ювало |
| Активний дієприкметник |
| |
| Пасивний дієприкметник |
| відкра́юваний |
| Безособова форма |
| відкра́ювано |
| Дієприслівник |
| відкра́ювавши |
Словник синонімів
ВІДРІ́ЗАТИ (ріжучи, відокремлювати частину від цілого), УРІ́ЗАТИ [ВРІ́ЗАТИ], ВІДІТНУ́ТИ, ВІДТЯ́ТИ, УТНУ́ТИ [ВТНУ́ТИ], УТЯ́ТИ [ВТЯ́ТИ], УКРА́ЯТИ [ВКРА́ЯТИ], ВІДКРА́ЯТИ, ВІДБАТУВА́ТИ розм., ВІДЧИКРИ́ЖИТИ розм., УКРА́ЇТИ [ВКРА́ЇТИ] діал.; ВІДШМАТУВА́ТИ (великий шматок); ОБРІ́ЗАТИ (звичайно, щоб відкинути). - Недок.: відрі́зувати, урі́зувати [врі́зувати], відтина́ти, утина́ти [втина́ти], відкра́ювати, відбато́вувати, обрі́зувати, обріза́ти рідше. Уляна .. відрізала окраєць хліба (Григорій Тютюнник); - Домко, вріж нам сала! (М. Стельмах); Вона одтяла ножицями пасмо своєї коси (І. Нечуй-Левицький); Як добрі щепи садівник плекає! Так, що всі зайві парості втинає, Щоб добрі соки йшли все вгору, вгору (І. Франко); Відкраяти шмат житнього хліба, намастити маслом та обчистити зелену цибулину, - .. для Антона найкраща їжа (С. Чорнобривець); Я ті шкури не зіпсую, Свою пайку відбатую (пісня); - Таж усі знають, що тобі пальця січкарнею відчикрижило (М. Зарудний); Корній сів, укроїв хліба і почав їсти (Леся Українка); Спересердя відшматував [дід] півсторінки, крутив цигарку (Ю. Збанацький); Я сад поміщика маленьким у день за гривеник копав. З дерев обрізував там віти (В. Сосюра).