-1-
дієслово недоконаного виду
Словник відмінків
| Інфінітив | відко́хувати |
| | однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | відко́хуймо |
| 2 особа | відко́хуй | відко́хуйте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | відко́хуватиму | відко́хуватимемо, відко́хуватимем |
| 2 особа | відко́хуватимеш | відко́хуватимете |
| 3 особа | відко́хуватиме | відко́хуватимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | відко́хую | відко́хуємо, відко́хуєм |
| 2 особа | відко́хуєш | відко́хуєте |
| 3 особа | відко́хує | відко́хують |
| Активний дієприкметник |
| |
| Дієприслівник |
| відко́хуючи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | відко́хував | відко́хували |
| жін. р. | відко́хувала |
| сер. р. | відко́хувало |
| Активний дієприкметник |
| |
| Пасивний дієприкметник |
| |
| Безособова форма |
| |
| Дієприслівник |
| відко́хувавши |
Словник синонімів
ВИРО́ЩУВАТИ (дбайливо доглядаючи, сприяти ростові кого-, чого-небудь), РОЗВО́ДИТИ, КУЛЬТИВУВА́ТИ, РОСТИ́ТИ, ВИХО́ДЖУВАТИ, ЗРО́ЩУВАТИ, ВИРОСТА́ТИ рідше, ВИРОЩА́ТИ рідко, ВИКО́ХУВАТИ, ПЛЕКА́ТИ, ПЕ́СТИ́ТИ, КОХА́ТИ, ПЕ́СТУВАТИ, ЛЕЛІ́ЯТИ, ВІДКО́ХУВАТИ рідше, РОЗКО́ХУВАТИ розм. (з любов’ю вирощувати); ВИГОДО́ВУВАТИ, ВИХО́ВУВАТИ (про істоти); СПОВИВА́ТИ (про людину). - Док.: ви́ростити, розвести́, ви́ходити, зрости́ти, ви́кохати, ви́плекати, ви́пестити, ви́пестувати, накоха́ти, відкоха́ти, розкоха́ти, ви́глядіти, ви́годувати, ви́ховати, ви́няньчити розм. спови́ти. - Добрих коней вирощує ваш колгосп (А. Шиян); - Мені якби біля річки, щоб качок розвести (Григорій Тютюнник); - Мені коштувало чимало праці культивувати тут цю рослину (Ю. Смолич); Ростила вона поросята (Грицько Григоренко); Марія набурмосила губки. - Знаю, як тебе сестри виходжували та викохували (Ю. Бедзик); Зрощувати пшеницю; Голили [козаки] голови та пестували оселедці (Ю. Яновський); Надійшла весна. Вся ланка Льон леліяла, плекала (С. Крижанівський); Юрба шумлива з хлопців та дівчат ішла за жаткою. Та всі молоді!.. Та хто їхня мати, що таких вигодувала, вигляділа (А. Головко); Усіх же [синів] вигодувала та виняньчила та й до розуму довела (Григорій Тютюнник); Люта звірина і та своїх дітей доглядає та виховує (Панас Мирний); Народ тебе сповивав,.. тобі народ і силу, і хист, і талант дав (О. Ковінька).