відколюватися 1 значень

-1-
дієслово недоконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив відко́люватися, відко́люватись
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   відко́люймося, відко́люймось
2 особа відко́люйся, відко́люйсь відко́люйтеся, відко́люйтесь
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа відко́люватимуся, відко́люватимусь відко́люватимемося, відко́люватимемось, відко́люватимемся
2 особа відко́люватимешся відко́люватиметеся, відко́люватиметесь
3 особа відко́люватиметься відко́люватимуться
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа відко́лююся, відко́лююсь відко́люємося, відко́люємось, відко́люємся
2 особа відко́люєшся відко́люєтеся, відко́люєтесь
3 особа відко́люється відко́люються
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
відко́люючись
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. відко́лювався, відко́лювавсь відко́лювалися, відко́лювались
жін. р. відко́лювалася, відко́лювалась
сер. р. відко́лювалося, відко́лювалось
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
відко́лювавшись

Словник синонімів

ВІДБИВА́ТИСЯ (відокремлюватися від цілого внаслідок ударів);ВІДПАДА́ТИ (під вагою, тиском); ВІДЛА́МУВАТИСЯ (ламаючись); ВІДКО́ЛЮВАТИСЯ (тріскаючи, колячись). - Док.: відби́тися, відпа́сти, відлама́тися, відколо́тися. Відбилось вушко від горнятка; Не встиг другий віз недалечко од’їхати, тріснула вісь; колесо одпало (І. Нечуй-Левицький); Сунуть і сунуть по бурунливих чорториях крижані брили, відламуючись від рідних місць (О. Гончар); З тріскотом відколовся лід від гори (П. Автомонов).
ВІДБИВА́ТИСЯ (іти від товариства, гурту, стада; втрачати контакт із ними), ВІДХО́ДИТИ, ВІДДА́ЛЮВАТИСЯ, ВІДДАЛЯ́ТИСЯ, ВІДКО́ЛЮВАТИСЯ. - Док.: відби́тися, відійти́, віддали́тися, відколо́тися. Командири зупиняли по дорогах бійців, що відбилися від своїх частин (Григорій Тютюнник); З весною дехто [з хлопців] почав одбиватися від гурту (І. Микитенко); Грицько з серця плюнув.., і геть відійшов від громади (Панас Мирний); І від своїх віддалився, більшу половину проплив, і протилежний берег мовби не ближчає (О. Гончар); Вже гурт, від якого вони відкололися, гомонів далеченько (В. Речмедін).
ВІДОКРЕ́МЛЮВАТИСЯ (виходити зі складу держави, організації, гуртка, родини), ВІДДІЛЯ́ТИСЯ, ВІДКО́ЛЮВАТИСЯ. - Док.: відокре́митися, відділи́тися, відколо́тися. На протязі 30-50-х років ХІІ ст. від Києва відокремилися всі найбільші феодальні князівства (з підручника); Відділитися від батьків.

Словник відмінків

Інфінітив відко́люватися, відко́люватись
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   відко́люймося, відко́люймось
2 особа відко́люйся, відко́люйсь відко́люйтеся, відко́люйтесь
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа відко́люватимуся, відко́люватимусь відко́люватимемося, відко́люватимемось, відко́люватимемся
2 особа відко́люватимешся відко́люватиметеся, відко́люватиметесь
3 особа відко́люватиметься відко́люватимуться
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа відко́лююся, відко́лююсь відко́люємося, відко́люємось, відко́люємся
2 особа відко́люєшся відко́люєтеся, відко́люєтесь
3 особа відко́люється відко́люються
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
відко́люючись
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. відко́лювався, відко́лювавсь відко́лювалися, відко́лювались
жін. р. відко́лювалася, відко́лювалась
сер. р. відко́лювалося, відко́лювалось
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
відко́лювавшись

Словник синонімів

ВІДБИВА́ТИСЯ (відокремлюватися від цілого внаслідок ударів);ВІДПАДА́ТИ (під вагою, тиском); ВІДЛА́МУВАТИСЯ (ламаючись); ВІДКО́ЛЮВАТИСЯ (тріскаючи, колячись). - Док.: відби́тися, відпа́сти, відлама́тися, відколо́тися. Відбилось вушко від горнятка; Не встиг другий віз недалечко од’їхати, тріснула вісь; колесо одпало (І. Нечуй-Левицький); Сунуть і сунуть по бурунливих чорториях крижані брили, відламуючись від рідних місць (О. Гончар); З тріскотом відколовся лід від гори (П. Автомонов).
ВІДБИВА́ТИСЯ (іти від товариства, гурту, стада; втрачати контакт із ними), ВІДХО́ДИТИ, ВІДДА́ЛЮВАТИСЯ, ВІДДАЛЯ́ТИСЯ, ВІДКО́ЛЮВАТИСЯ. - Док.: відби́тися, відійти́, віддали́тися, відколо́тися. Командири зупиняли по дорогах бійців, що відбилися від своїх частин (Григорій Тютюнник); З весною дехто [з хлопців] почав одбиватися від гурту (І. Микитенко); Грицько з серця плюнув.., і геть відійшов від громади (Панас Мирний); І від своїх віддалився, більшу половину проплив, і протилежний берег мовби не ближчає (О. Гончар); Вже гурт, від якого вони відкололися, гомонів далеченько (В. Речмедін).
ВІДОКРЕ́МЛЮВАТИСЯ (виходити зі складу держави, організації, гуртка, родини), ВІДДІЛЯ́ТИСЯ, ВІДКО́ЛЮВАТИСЯ. - Док.: відокре́митися, відділи́тися, відколо́тися. На протязі 30-50-х років ХІІ ст. від Києва відокремилися всі найбільші феодальні князівства (з підручника); Відділитися від батьків.