відколювати 1

-1-
дієслово недоконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив відко́лювати
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   відко́люймо
2 особа відко́люй відко́люйте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа відко́люватиму відко́люватимемо, відко́люватимем
2 особа відко́люватимеш відко́люватимете
3 особа відко́люватиме відко́люватимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа відко́люю відко́люємо, відко́люєм
2 особа відко́люєш відко́люєте
3 особа відко́лює відко́люють
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
відко́люючи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. відко́лював відко́лювали
жін. р. відко́лювала
сер. р. відко́лювало
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
відко́люваний
Безособова форма
відко́лювано
Дієприслівник
відко́лювавши

Словник синонімів

ВІДБИВА́ТИ (ударами відокремлювати частину від цілого), ОББИВА́ТИ, НАДБИВА́ТИ, ЗБИВА́ТИ, ВІДКО́ЛЮВАТИ, ЛУПА́ТИ. - Док.: відби́ти, обби́ти, надби́ти, зби́ти, відколо́ти. Курбала.. узяв кайло і.. почав відбивати шмат за шматом.. м’яку руду (О. Досвітній); Муляр.. тіскою оббивав на ньому [камінні] гострі кути (С. Чорнобривець); - Хто збив їй [корові] рога? - Та сама обломила (М. Стельмах); Відколоти шматок породи; - Лупайте сю скалу! Нехай ні жар, ні холод Не спинить вас! (І. Франко).
ВІДОКРЕ́МЛЮВАТИ (роз’єднуючи, розділяючи, брати частину від цілого), ВІДДІЛЯ́ТИ, ВІДРИВА́ТИ, УРИВА́ТИ[ВРИВА́ТИ], ВІДЛА́МУВАТИ (ламаючи); ВІДКО́ЛЮВАТИ (ударяючи, колючи); ВІДКОЛУ́ПУВАТИ, ВІДЛУ́ПЛЮВАТИ (колупаючи); ВІДШАРО́ВУВАТИ (шар від шару);ВІДКЛЕ́ЮВАТИ, ВІДЛІ́ПЛЮВАТИ (про приклеєне). - Док.: відокре́мити, відділи́ти, відірва́ти, урва́ти, увірва́ти[ввірва́ти], відлама́ти, ущипну́ти[вщипну́ти] (щипаючи) відколо́ти, відколупа́ти, відлупи́ти, відшарува́ти, відкле́їти, відліпи́ти. Судака чистять, обережно відокремлюють ножем верхній плавень і зябра (з популярної літератури); Висипав її [картоплю] в миску, налив олії, відділив собі три картоплини (М. Зарудний); Раз за разом гатить він дзюбаком у іловату опоку і відриває від неї кусні лепу (І. Франко); Потім [матроси] почали кайлом відламувати шматки вугілля (З. Тулуб); Відколювати зразки породи.
ВІДОКРЕ́МЛЮВАТИ (переривати зв’язок, зв’язки між ким-, чим-небудь),ІЗОЛЮВА́ТИ, ВІДДІЛЯ́ТИ, ВІДДІ́ЛЮВАТИ, ВІД’Є́ДНУВАТИ, ВІДЛУЧА́ТИрідше,ВІДРИВА́ТИ, ВІДКО́ЛЮВАТИ, ВІДГОРО́ДЖУВАТИ, ВІДЛУ́ЧУВАТИрідше,ВІДОСО́БЛЮВАТИрідше. - Док.: відокре́мити, ізолюва́ти, відділи́ти, від’єдна́ти, відлучи́ти, відірва́ти, відколо́ти, відгороди́ти, відосо́бити. Я народився на землі Від батька, що орав ту землю. Ніколи я не відокремлю Себе від хлопської ріллі (Д. Павличко); Він [письменник] не ізолює себе від життя ніколи (Ю. Смолич); Не відділяймо слова від діла (М. Коцюбинський); - Переживу. Аби тільки дітей од мене не відлучали! (Ю. Яновський); Не відривати теорії від практики; Натиск на неї [церкву] мав полягати в тому, щоб відколоти від релігійної громади сотню чоловік (І. Микитенко); Не відособлювати громадську роботу від господарської.

Словник фразеологізмів

відколо́ти / відко́лювати но́мер. Робити щось незвичайне, неприємне, несподіване і т. ін. для кого-небудь. Пропустив Володько урок у школі. — А якщо й надалі забагнеться тобі відколоти такий номер, тоді — що? — сварився батько (З усн. мови).

Словник відмінків

Інфінітив відко́лювати
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   відко́люймо
2 особа відко́люй відко́люйте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа відко́люватиму відко́люватимемо, відко́люватимем
2 особа відко́люватимеш відко́люватимете
3 особа відко́люватиме відко́люватимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа відко́люю відко́люємо, відко́люєм
2 особа відко́люєш відко́люєте
3 особа відко́лює відко́люють
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
відко́люючи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. відко́лював відко́лювали
жін. р. відко́лювала
сер. р. відко́лювало
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
відко́люваний
Безособова форма
відко́лювано
Дієприслівник
відко́лювавши

Словник синонімів

ВІДБИВА́ТИ (ударами відокремлювати частину від цілого), ОББИВА́ТИ, НАДБИВА́ТИ, ЗБИВА́ТИ, ВІДКО́ЛЮВАТИ, ЛУПА́ТИ. - Док.: відби́ти, обби́ти, надби́ти, зби́ти, відколо́ти. Курбала.. узяв кайло і.. почав відбивати шмат за шматом.. м’яку руду (О. Досвітній); Муляр.. тіскою оббивав на ньому [камінні] гострі кути (С. Чорнобривець); - Хто збив їй [корові] рога? - Та сама обломила (М. Стельмах); Відколоти шматок породи; - Лупайте сю скалу! Нехай ні жар, ні холод Не спинить вас! (І. Франко).
ВІДОКРЕ́МЛЮВАТИ (роз’єднуючи, розділяючи, брати частину від цілого), ВІДДІЛЯ́ТИ, ВІДРИВА́ТИ, УРИВА́ТИ[ВРИВА́ТИ], ВІДЛА́МУВАТИ (ламаючи); ВІДКО́ЛЮВАТИ (ударяючи, колючи); ВІДКОЛУ́ПУВАТИ, ВІДЛУ́ПЛЮВАТИ (колупаючи); ВІДШАРО́ВУВАТИ (шар від шару);ВІДКЛЕ́ЮВАТИ, ВІДЛІ́ПЛЮВАТИ (про приклеєне). - Док.: відокре́мити, відділи́ти, відірва́ти, урва́ти, увірва́ти[ввірва́ти], відлама́ти, ущипну́ти[вщипну́ти] (щипаючи) відколо́ти, відколупа́ти, відлупи́ти, відшарува́ти, відкле́їти, відліпи́ти. Судака чистять, обережно відокремлюють ножем верхній плавень і зябра (з популярної літератури); Висипав її [картоплю] в миску, налив олії, відділив собі три картоплини (М. Зарудний); Раз за разом гатить він дзюбаком у іловату опоку і відриває від неї кусні лепу (І. Франко); Потім [матроси] почали кайлом відламувати шматки вугілля (З. Тулуб); Відколювати зразки породи.
ВІДОКРЕ́МЛЮВАТИ (переривати зв’язок, зв’язки між ким-, чим-небудь),ІЗОЛЮВА́ТИ, ВІДДІЛЯ́ТИ, ВІДДІ́ЛЮВАТИ, ВІД’Є́ДНУВАТИ, ВІДЛУЧА́ТИрідше,ВІДРИВА́ТИ, ВІДКО́ЛЮВАТИ, ВІДГОРО́ДЖУВАТИ, ВІДЛУ́ЧУВАТИрідше,ВІДОСО́БЛЮВАТИрідше. - Док.: відокре́мити, ізолюва́ти, відділи́ти, від’єдна́ти, відлучи́ти, відірва́ти, відколо́ти, відгороди́ти, відосо́бити. Я народився на землі Від батька, що орав ту землю. Ніколи я не відокремлю Себе від хлопської ріллі (Д. Павличко); Він [письменник] не ізолює себе від життя ніколи (Ю. Смолич); Не відділяймо слова від діла (М. Коцюбинський); - Переживу. Аби тільки дітей од мене не відлучали! (Ю. Яновський); Не відривати теорії від практики; Натиск на неї [церкву] мав полягати в тому, щоб відколоти від релігійної громади сотню чоловік (І. Микитенко); Не відособлювати громадську роботу від господарської.

Словник фразеологізмів

відколо́ти / відко́лювати но́мер. Робити щось незвичайне, неприємне, несподіване і т. ін. для кого-небудь. Пропустив Володько урок у школі. — А якщо й надалі забагнеться тобі відколоти такий номер, тоді — що? — сварився батько (З усн. мови).