-1-
дієслово недоконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив відколу́пувати
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   відколу́пуймо
2 особа відколу́пуй відколу́пуйте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа відколу́пуватиму відколу́пуватимемо, відколу́пуватимем
2 особа відколу́пуватимеш відколу́пуватимете
3 особа відколу́пуватиме відколу́пуватимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа відколу́пую відколу́пуємо, відколу́пуєм
2 особа відколу́пуєш відколу́пуєте
3 особа відколу́пує відколу́пують
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
відколу́пуючи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. відколу́пував відколу́пували
жін. р. відколу́пувала
сер. р. відколу́пувало
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
відколу́пуваний
Безособова форма
відколу́пувано
Дієприслівник
відколу́пувавши

Словник синонімів

ВІДОКРЕ́МЛЮВАТИ (роз’єднуючи, розділяючи, брати частину від цілого), ВІДДІЛЯ́ТИ, ВІДРИВА́ТИ, УРИВА́ТИ[ВРИВА́ТИ], ВІДЛА́МУВАТИ (ламаючи); ВІДКО́ЛЮВАТИ (ударяючи, колючи); ВІДКОЛУ́ПУВАТИ, ВІДЛУ́ПЛЮВАТИ (колупаючи); ВІДШАРО́ВУВАТИ (шар від шару);ВІДКЛЕ́ЮВАТИ, ВІДЛІ́ПЛЮВАТИ (про приклеєне). - Док.: відокре́мити, відділи́ти, відірва́ти, урва́ти, увірва́ти[ввірва́ти], відлама́ти, ущипну́ти[вщипну́ти] (щипаючи) відколо́ти, відколупа́ти, відлупи́ти, відшарува́ти, відкле́їти, відліпи́ти. Судака чистять, обережно відокремлюють ножем верхній плавень і зябра (з популярної літератури); Висипав її [картоплю] в миску, налив олії, відділив собі три картоплини (М. Зарудний); Раз за разом гатить він дзюбаком у іловату опоку і відриває від неї кусні лепу (І. Франко); Потім [матроси] почали кайлом відламувати шматки вугілля (З. Тулуб); Відколювати зразки породи.