-1-
дієслово доконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив відколупа́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   відколупа́ймо
2 особа відколупа́й відколупа́йте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа відколупа́ю відколупа́ємо, відколупа́єм
2 особа відколупа́єш відколупа́єте
3 особа відколупа́є відколупа́ють
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. відколупа́в відколупа́ли
жін.р. відколупа́ла
сер.р. відколупа́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
відколу́паний
Безособова форма
відколу́пано
Дієприслівник
відколупа́вши

Словник синонімів

ВІДОКРЕ́МЛЮВАТИ (роз’єднуючи, розділяючи, брати частину від цілого), ВІДДІЛЯ́ТИ, ВІДРИВА́ТИ, УРИВА́ТИ[ВРИВА́ТИ], ВІДЛА́МУВАТИ (ламаючи); ВІДКО́ЛЮВАТИ (ударяючи, колючи); ВІДКОЛУ́ПУВАТИ, ВІДЛУ́ПЛЮВАТИ (колупаючи); ВІДШАРО́ВУВАТИ (шар від шару);ВІДКЛЕ́ЮВАТИ, ВІДЛІ́ПЛЮВАТИ (про приклеєне). - Док.: відокре́мити, відділи́ти, відірва́ти, урва́ти, увірва́ти[ввірва́ти], відлама́ти, ущипну́ти[вщипну́ти] (щипаючи) відколо́ти, відколупа́ти, відлупи́ти, відшарува́ти, відкле́їти, відліпи́ти. Судака чистять, обережно відокремлюють ножем верхній плавень і зябра (з популярної літератури); Висипав її [картоплю] в миску, налив олії, відділив собі три картоплини (М. Зарудний); Раз за разом гатить він дзюбаком у іловату опоку і відриває від неї кусні лепу (І. Франко); Потім [матроси] почали кайлом відламувати шматки вугілля (З. Тулуб); Відколювати зразки породи.