ВИДУ́ЖУВАТИ (ставати здоровим, відновлювати свої сили після хвороби, поранення тощо), ОДУ́ЖУВАТИ, ПОПРАВЛЯ́ТИСЯ, ОПРАВЛЯ́ТИСЯ, ВИЧУ́НЮВАТИрозм.,ОЧУ́НЮВАТИрозм., ПРОЧУ́НЮВАТИрозм.,ОКЛИ́ГУВАТИрозм., ВИЧУ́ХУВАТИСЯфам.,ВОСКРЕСА́ТИжарт. рідко,ОСТЕ́РБУВАТИзаст.;ВИЛІКО́ВУВАТИСЯ (лікуючись, ставати здоровим). - Док.: ви́дужати, оду́жати, попра́витися, опра́витися, ви́чуняти, очу́няти, прочу́няти, відкли́гати, окли́гати, окли́гнути, оздорови́тися, оздорові́тирідшеви́чухатися, воскре́снути, відволо́датисязаст.осте́рбати, осте́рбнути, ви́лікуватися. Мама ще й сьогодні в ліжку, хоч уже видужує (Леся Українка); Через два тижні Соломія почала одужувати (І. Нечуй-Левицький); Думав - от почну поправлятися. А тим часом знову пішло на гірше, вже тиждень не встаю з постелі (М. Коцюбинський); Друга нога .. тепер вже зовсім перестала, а сама я теж досить оправилась (Леся Українка); Усе літо я хворіла, і тілько як почалися жнива - я вичуняла (Панас Мирний); За якийсь тиждень він очуняв, ожив, зліз із печі (С. Журахович); Іван трохи оклигав і почав допомагати вітчимові по господарству (П. Колесник); Я.. занедужав та ще й досі після хвороби як слід не вичухався (Панас Мирний); Під впливом переливання крові хворий на очах воскресає (О. Богомолець); Остап уже одволодався і сидів на призьбі (Ф. Бурлака); Це так як одужувати, дак без ліків швидше остербаєш (Б. Грінченко); Лікування трохи допомогло їй, та вилікуватись цілком їй не пощастило (Л. Смілянський).