відклекотіти 1 значення
-1-
дієслово доконаного виду
Словник відмінків
| Інфінітив | відклекоті́ти | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | відклекоті́мо, відклекоті́м | |
| 2 особа | відклекоти́ | відклекоті́ть |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | відклекочу́ | відклекотимо́, відклекоти́м |
| 2 особа | відклекоти́ш | відклекотите́ |
| 3 особа | відклекоти́ть | відклекотя́ть |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | відклекоті́в | відклекоті́ли |
| жін.р. | відклекоті́ла | |
| сер.р. | відклекоті́ло | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| відклекоті́вши | ||