ВІДДЗЕРКА́ЛЮВАТИСЯ (давати зображення на гладкій поверхні чого-небудь), ВІДБИВА́ТИСЯ, ВІДСВІ́ЧУВАТИСЯ, ВІДОБРАЖА́ТИСЯв чому,ВІДОБРА́ЖУВАТИСЯв чому,ВІДКИДА́ТИСЯрозм. - Док.: віддзерка́литися, відби́тися, відобрази́тися, відки́нутися. Чітко віддзеркалюються в ясних водах затону округлі шатра білих акацій (О. Гончар); Гірлянди мостових ліхтарів вигнутим ланцюгом відбивались на чорній поверхні ріки (Л. Дмитерко); В калюжах відсвічувалося західне небо (П. Тичина); Частенько зазирала [мельникова дочка] у воду, де відкидалося її личенько смугляве (Марко Вовчок).

ВІДМО́ВИТИСЯвід кого (припинити родинні чи інші зв’язки з ким-небудь), ВІДЦУРА́ТИСЯ, ВІДРЕКТИ́СЯ, ЗРЕКТИ́СЯкого, ПОКИ́НУТИкого,ВІДСТУПИ́ТИСЯ, ВІДЩЕПИ́ТИСЯрозм., ПОРВА́ТИз ким, ВІДКИ́НУТИСЯрозм., ВІДКАСНУ́ТИСЯрозм., ЗІРВА́ТИрозм. рідше, ВІДКАЗА́ТИСЯдіал. - Недок.: відмовля́тися, відріка́тися, зріка́тися, покида́ти, відступа́тися, відще́плюватися, порива́ти, зрива́ти, відка́зуватися. В парку він привселюдно відмовився від свого батька [поліцая] (Є. Гуцало); [Мар’я Василівна:] Безсоромний, безсумлінний зрадливець!.. Одцуратись, відректись від жінки! (Олена Пчілка); Батько не зрікся свого сина... (Панас Мирний); - Викохай, вигляди, вирости дітей, а вони візьмуть та й.. покинуть тебе саму на старість, як сироту, - говорила мати, плачучи (І. Нечуй-Левицький); Після смерті матері.. батько відступився від нього, на мачуху проміняв (О. Гончар); Порвати дружбу з ким-небудь; - Я зірву з ним знайомість (Леся Українка).

ЛЯГА́ТИ (про світло, тінь, сніг і т. ін. - розповсюджуючись по якій-небудь поверхні, покривати її собою), ПА́ДАТИ, УСТЕЛЯ́ТИСЯ[ВСТЕЛЯ́ТИСЯ], УСТЕ́ЛЮВАТИСЯ[ВСТЕ́ЛЮВАТИСЯ], ПРОСТЯГА́ТИСЯ, ВІДКИДА́ТИСЯрозм.; СІДА́ТИ, ОСІДА́ТИ (про росу, туман, пил і т. ін.); ОПУСКА́ТИСЯ (про темряву й т. ін. - охоплювати, окутувати собою що-небудь); ПРИПАДА́ТИ, ПОЛЯГА́ТИ, РОЗПЛА́СТУВАТИСЯ, РОЗПЛА́ТУВАТИСЯрідше (про дим і т. ін. - стелитися низько над землею). - Док.: лягти́, устели́тися[встели́тися], простягти́ся, простягну́тися, відки́нутися, сі́сти, осі́сти, опусти́тися, припа́сти, полягти́, розпласта́тися, розплата́тися. Яскраве сонячне проміння лягає на підлогу (І. Кочерга); Сині тіні лягають на землю (Н. Рибак); Він [сніг] лягав товстим шаром на покрівлі будинків (П. Загребельний); Бігає [художник] по кімнаті, ..все обмірковує, куди найбільше падає світло (О. Донченко); Земна тінь від осокорів падала на сорочки, .. на понурі обличчя (Григорій Тютюнник); - Коли вже на цвіт падає погожа роса, я до схід сонця буджу бджолу на роботу (М. Стельмах); Шлях устелявся шаром тонкого пороху (І. Ле); Світло місяця лилося вікном, устелюючись срібними, матовими пасмами на помості (О. Кобилянська); Вже довге проміння вечора простяглося по кімнаті (Ю. Яновський); Холодні роси сідають йому на постоли (М. Коцюбинський); Сніг сідав йому на волосся (І. Микитенко); На землю осідав важкий, густий туман (О. Десняк); Вечір опускався за вікнами кабінету (В. Собко); Дим з папіроси вився і припадав до землі (Ю. Яновський); По Чернечій балці густий туман поліг (І. Ле); Важкий дим чорним крилом розпластався над заставою (Ю. Збанацький); На долинці.. піднімався на лапи туман і ..м’яко розплатувався над землею (М. Стельмах). - Пор. 1. стели́тися.