відквітлий 1 значення
-1-
дієприкметник
Словник відмінків
| відмінок | однина | множина | ||
| чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
| називний | відкві́тлий | відкві́тла | відкві́тле | відкві́тлі |
| родовий | відкві́тлого | відкві́тлої | відкві́тлого | відкві́тлих |
| давальний | відкві́тлому | відкві́тлій | відкві́тлому | відкві́тлим |
| знахідний | відкві́тлий | відкві́тлу | відкві́тле | відкві́тлі |
| орудний | відкві́тлим | відкві́тлою | відкві́тлим | відкві́тлими |
| місцевий | на/у відкві́тлому, відкві́тлім | на/у відкві́тлій | на/у відкві́тлому, відкві́тлім | на/у відкві́тлих |
| відмінок | однина | множина | ||
| чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
| називний | відкві́тлий | відкві́тла | відкві́тле | відкві́тлі |
| родовий | відкві́тлого | відкві́тлої | відкві́тлого | відкві́тлих |
| давальний | відкві́тлому | відкві́тлій | відкві́тлому | відкві́тлим |
| знахідний | відкві́тлий | відкві́тлу | відкві́тле | відкві́тлі |
| орудний | відкві́тлим | відкві́тлою | відкві́тлим | відкві́тлими |
| місцевий | на/у відкві́тлому, відкві́тлім | на/у відкві́тлій | на/у відкві́тлому, відкві́тлім | на/у відкві́тлих |