-1-
дієслово доконаного виду
[розм.]

Словник відмінків

Інфінітив відкасну́тися, відкасну́тись
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   відкасні́мося, відкасні́мось, відкасні́мся
2 особа відкасни́ся, відкасни́сь відкасні́ться
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа відкасну́ся, відкасну́сь відкаснемо́ся, відкаснемо́сь, відкасне́мся
2 особа відкасне́шся відкаснете́ся, відкаснете́сь
3 особа відкасне́ться відкасну́ться
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. відкасну́вся, відкасну́всь відкасну́лися, відкасну́лись
жін.р. відкасну́лася, відкасну́лась
сер.р. відкасну́лося, відкасну́лось
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
відкасну́вшись

Словник синонімів

ВІДМО́ВИТИСЯвід кого (припинити родинні чи інші зв’язки з ким-небудь), ВІДЦУРА́ТИСЯ, ВІДРЕКТИ́СЯ, ЗРЕКТИ́СЯкого, ПОКИ́НУТИкого,ВІДСТУПИ́ТИСЯ, ВІДЩЕПИ́ТИСЯрозм., ПОРВА́ТИз ким, ВІДКИ́НУТИСЯрозм., ВІДКАСНУ́ТИСЯрозм., ЗІРВА́ТИрозм. рідше, ВІДКАЗА́ТИСЯдіал. - Недок.: відмовля́тися, відріка́тися, зріка́тися, покида́ти, відступа́тися, відще́плюватися, порива́ти, зрива́ти, відка́зуватися. В парку він привселюдно відмовився від свого батька [поліцая] (Є. Гуцало); [Мар’я Василівна:] Безсоромний, безсумлінний зрадливець!.. Одцуратись, відректись від жінки! (Олена Пчілка); Батько не зрікся свого сина... (Панас Мирний); - Викохай, вигляди, вирости дітей, а вони візьмуть та й.. покинуть тебе саму на старість, як сироту, - говорила мати, плачучи (І. Нечуй-Левицький); Після смерті матері.. батько відступився від нього, на мачуху проміняв (О. Гончар); Порвати дружбу з ким-небудь; - Я зірву з ним знайомість (Леся Українка).
ВІДЧЕПИ́ТИСЯперев. наказ. спосіб (перестати надокучати кому-небудь, залишити когось в спокої), ВІДВ’ЯЗА́ТИСЯ, ВІДКАСНУ́ТИСЯрозм., ВІДКАРА́СКАТИСЯ. - Іди... Відчепись, - відмахується він від Тамари (О. Гончар); - Чи я тобі лікар, чи знахар, - одв’яжися од моєї душі (Л. Яновська); Що в нього не запитаєш, тільки рукою одмахне: одкаснись, мовляв, не до того (В. Еллан).