-1-
дієслово доконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив відкарбува́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   відкарбу́ймо
2 особа відкарбу́й відкарбу́йте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа відкарбу́ю відкарбу́ємо, відкарбу́єм
2 особа відкарбу́єш відкарбу́єте
3 особа відкарбу́є відкарбу́ють
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. відкарбува́в відкарбува́ли
жін.р. відкарбува́ла
сер.р. відкарбува́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
відкарбо́ваний
Безособова форма
відкарбо́вано
Дієприслівник
відкарбува́вши

Словник синонімів

ВИМОВЛЯ́ТИ (передавати голосом звуки, слова своєї або чужої мови; говорити певним чином), ВИГОЛО́ШУВАТИ, ПРОГОВО́РЮВАТИ, КАРБУВА́ТИ, ЧЕКА́НИТИрозм. рідко (виразно, роздільно); ГВОЗДИ́ТИрозм. рідко (впевнено, переконливо). - Док.: ви́мовити, ви́голосити, проговори́ти, відкарбува́ти, відчека́нити. Міністр.. відповідав тихо, трохи гаркавив, вимовляючи французькі слова (Ю. Яновський); Запалившись, Гаркуша виголошує останні слова таким тоном, немов стоїть уже десь на майдані серед заробітчанського юрмища (О. Гончар); І брат з братом обнялися і проговорили Слово тихої любові (Т. Шевченко); - Що таке війна, я знаю. Мабуть, не гірше, ніж ти, - карбуючи кожне коротке речення, заговорила Галина (О. Копиленко); - Демонстрацію ліквідовано,.. - сухо чеканить він (В. Собко).