відкарбований 1 значення

-1-
дієприкметник

Словник відмінків

відмінок однина множина
чол. р. жін. р. сер. р.
називний відкарбо́ваний відкарбо́вана відкарбо́ване відкарбо́вані
родовий відкарбо́ваного відкарбо́ваної відкарбо́ваного відкарбо́ваних
давальний відкарбо́ваному відкарбо́ваній відкарбо́ваному відкарбо́ваним
знахідний відкарбо́ваний, відкарбо́ваного відкарбо́вану відкарбо́ване відкарбо́вані, відкарбо́ваних
орудний відкарбо́ваним відкарбо́ваною відкарбо́ваним відкарбо́ваними
місцевий на/у відкарбо́ваному, відкарбо́ванім на/у відкарбо́ваній на/у відкарбо́ваному, відкарбо́ванім на/у відкарбо́ваних
відмінок однина множина
чол. р. жін. р. сер. р.
називний відкарбо́ваний відкарбо́вана відкарбо́ване відкарбо́вані
родовий відкарбо́ваного відкарбо́ваної відкарбо́ваного відкарбо́ваних
давальний відкарбо́ваному відкарбо́ваній відкарбо́ваному відкарбо́ваним
знахідний відкарбо́ваний, відкарбо́ваного відкарбо́вану відкарбо́ване відкарбо́вані, відкарбо́ваних
орудний відкарбо́ваним відкарбо́ваною відкарбо́ваним відкарбо́ваними
місцевий на/у відкарбо́ваному, відкарбо́ванім на/у відкарбо́ваній на/у відкарбо́ваному, відкарбо́ванім на/у відкарбо́ваних